Про те, як правильно обґрунтовувати свою позицію, використовуючи практику Верховного Суду, розповів доцент кафедри кримінального процесу НЮУ ім. Ярослава Мудрого, член науково-консультативної ради при ВС, д.ю.н. Олександр Дроздов розповів Закон і Бізнес.
На жаль, доволі часто якість роботи правоохоронних органів дуже низька. Є випадки, коли слідчі проводять несанкціонований огляд чи обшук житла та вилучають майно або докази без попередньо отриманої ухвали слідчого судді. Після того як адвокати звертаються з вимогою повернути майно, яке незаконно вилучили, правоохоронці біжать до прокурора з клопотанням про накладення арешту на майно та про невідкладність проведення цієї слідчої дії. Так би мовити, намагаються вскочити в останній вагон допустимості та строків.
Утім, ККС у рішенні від 25.09.2018 у справі №623/4131/15-к чітко висловив позицію, що клопотання про тимчасовий доступ до володіння особи, подане до суду після обшуку, проведеного без ухвали слідчого судді, не є виконанням обов’язку отримати дозвіл на таку слідчу дію, що зумовлює недопустимість протоколу обшуку як доказу.
У цьому рішенні судді сформулювали усталену позицію, що не можна одну процесуальну дію підміняти іншою, а також відповіли на питання, що ж таке невідкладність. Усе геніальне — просте: якщо є встановлений процесуальний порядок, його варто дотримуватися.
О.Дроздов згадав про надмірний формалізм. Наприклад, адвокат подає апеляційну скаргу, але суд її не приймає, бо захисник не подав завірену в установленому законом порядку копію ордера. Як аргумент апеляційний суд посилається на державні стандарти подання завірених копій. Натомість ВС сказав, що в апеляційної інстанції була можливість самостійно пересвідчитися в наявності в адвоката ордера. З таких рішень убачається, що «верховники» впроваджують практику відмови від надмірного формалізму. До прикладу, такі висновки Суд зробив у постановах від 13.03.2018 у справі №541/655/15-к та від 5.09.2018 у справі №518/203/17. Утім, у медалі є зворотний бік.
О.Дроздов зазначив, що такий підхід не може застосовуватися під час обшуку житла. Кодекс говорить, що процесуальні дії можуть учинятися тільки після добровільної згоди особи. Якщо ж уранці до житла заходить десяток правоохоронців, а людина сидить у кайданках і хитає головою, то про ніяку згоду
мова йти не може. Дуже вдалий підхід у цьому питанні застосовує Європейський суд з прав людини, який досліджує всі супутні події під час проведення обшуку, кількість людей, стан особи тощо.
В одній зі справ, яка потрапила до ККС, прокурори посилалися на те, що особа не заперечувала проти проведення обшуку. Проте в постанові від 12.02.2019 у справі №569/3708/15-к судді зазначили, що відсутність заперечень обвинуваченого щодо проведення огляду його володіння не свідчить про добровільну згоду на проведення такої слідчої дії та не є процесуальною гарантією забезпечення права обвинуваченого на захист, що зумовлює недопустимість доказів, здобутих під час такої слідчої дії.
Історія з отриманням дозволу від власника супроводжується купою процесуальних зловживань. Якщо правоохоронці хочуть без проблем зайти до офісу особи, який вона орендує, то йдуть на хитрість і отримують дозвіл від власника. Як сказав О.Дроздов, бувають випадки, коли відносно самого власника є кримінальна справа, і, щоб не погіршувати свого процесуального становища, він дає згоду на обшук в орендаря.
Утім, ККС фактично унеможливив подібні
маніпуляції. У постанові від 31.10.2019 у справі №346/7477/13-к Суд вирішив: проведення огляду частини житла, що перебуває в наймі, за згодою власника, але без згоди користувача є безумовним порушенням права особи на недоторканість житла, що має наслідком недопустимість доказів, здобутих під час цієї слідчої дії.