Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну на фоні підвищення загального рівня стресу та напруги в суспільстві значно збільшилася кількість заяв про застосування обмежувального припису в сімейних відносинах. Часто відповідні рішення одне з подружжя пізніше намагається використати як доказ у справах про визначення місця проживання дитини, поділ майна подружжя та ін.
Про це сказала суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак, повідомляє Судова влада.
Суддя звернула увагу на постанову КЦС ВС від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, у якій зроблено висновки щодо застосування п. «b» ч. 1 ст. 13 Гаазької конвенції 1980 року, відповідно до якого дитину не можна повертати до країни звичайного її проживання, якщо це загрожує заподіянням їй фізичної або психічної шкоди.
Також у цій справі вирішувалося питання щодо юрисдикції розгляду такої справи національним або іноземним судом. Ольга Ступак навела схему можливого звернення з відповідними вимогами до компетентного органу чи суду країни перебування дитини та країни її звичайного місця проживання.
Розглядаючи справи, колегія суддів зверталася до Гаазької конференції з міжнародного приватного права (ГКМПП) за роз’ясненнями про застосування Гаазької конвенції 1980 року в поєднанні з Конвенцією про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року (Гаазька конвенція про батьківську відповідальність 1996 року). Верховний Суд з дозволу ГКМПП здійснив неофіційний переклад Керівництва з належної практики застосування п. «b» ч. 1 ст. 13 Гаазької конвенції 1980 року.
Учасники заходу звернули увагу на ст. 12 Гаазької конвенції 1980 року, відповідно до якої однією з умов повернення дитини до країни звичайного проживання є те, що з дати незаконного вивезення дитини минуло не більше року. Тож запитали, як обчислювати однорічний строк, якщо дитину вивезено за кордон на початку повномасштабного вторгнення рф, а тепер один із батьків звернувся до суду з позовом про її повернення. Ольга Ступак відповіла, що, на її думку, не можна вважати вивезення дитини за кордон через збройну агресію зі згоди обох батьків незаконним. Тому припустила, що річний строк потрібно обчислювати з моменту, коли домовленості про перебування дитини за кордоном між батьками вже немає і один із батьків вимагає повернення дитини в Україну.