Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Ефективність судового контролю: огляд судової практики”, Гриценко Людмила, адвокат, медіатор, член Комітету з сімейного права НААУ, національний експерт Ради Європи, співзасновник ЮГ “Право”, розповіла що таке судовий контроль (за КАС України та ЦПК України) та оглянула судову практику по Україні за 2020 рік в розрізі ефективного застосування судового контролю.
Судовий контроль – це процесуальна форма контролю за виконанням судового рішення.
КАС України передбачає три процесуальні форми контролю за виконанням судового рішення:
- право суду зобов’язати СВП (не на користь якого ухвалене судове рішення) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- право суду накласти саме на керівника СВП, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку, визначеному ст. 287 КАС.
ЦПК України передбачає одну процесуальну форму контролю за виконання судового рішення – це подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, іншої посадової особи ДВС, приватного виконавця під час виконання судового рішення.
За ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Важливо розуміти, що насправді встановлення судового контролю не є обов’язком суду. Кожного разу при подачі заяви про судовий контроль, така заява може бути або задоволена або не задоволена.
Заяву про встановлення судового контролю можна подавати разом з позовом, якщо на те є певні підстави.
Якщо подавати заяву про судовий контроль разом з позовом, але не обґрунтувати її наявності певними ризиками, що це рішення буде не виконаним, можна отримати відмову встановлення судового контролю на даній стадії.
Отже, заяву можна подавати на будь якій стадії. Проте якщо подавати разом з позовом, необхідно належним чином обґрунтувати чому саме зараз, в чому є певні ризики.
За постановою Верховного Суду від 27.12.2019 року, було зазначено, що в разі невиконання судового рішення позивач має вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача суб’єкта владних повноважень. Не виконання судового рішення не може бути самостійним, окремим предметом судового провадження, що свідчить про активну роль суду в реалізації сторонами прав і законних інтересів з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
За постановою Верховного Суду від 25.06.2020 року, а саме в пункті 26 вказаної постанови, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень на виконання судового рішення порушуються його права, свободи та інтереси, то він має право звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності.
Коли рішення суду не виконується і позивач не звертається до суду з встановленням судового контролю, посилаючись на постанову Верховного Суду від 25.06.2020 року, то подає новий позов. Саме тут дуже важливо чітко розуміти, що якщо рішення не виконується, то потрібно звернутися із судовою заявою про встановлення судового контролю. Якщо діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушуються якісь інші права, тоді можна звернутися з окремим позовом.