За останній рік багато суспільних, політичних, соціальних процесів не тільки в Україні, а й в інших країнах світу зазнали істотних змін. Однак, щоб не відбувалося, лакмусом для будь-якого демократичного суспільства завжди залишається рівень захисту прав людини.
Адвокатура – це той незалежний інститут, який саме й займається захистом цих прав, виступаючи певним буфером між державною машиною і самим громадянином. Однак, на пострадянському просторі права й самих адвокатів нерідко порушуються.
У якому стані на даний момент перебуває рівень порушень прав адвокатів в Україн повідомив Голова Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Національної Асоціації Адвокатів України Володимир Клочков, в інтерв’ю ЛНВ.
“Я захищаю права адвокатів починаючи з 2015 року, зокрема, виїжджаючи на обшуки. Однак, за 8 років моєї практики захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності таке бачу вперше. Співробітники ДБР під час проведення ними слідчих дій (обшуку) 06 квітня 2023 року вчинили максимальну кількість порушень прав адвокатів.
Перше — ототожнення адвоката з його клієнтом, що прямо заборонено законом. За інсайдерською інформацією, отриманою згодом, мотивом таких дій була помста клієнтам, яких ці адвокати захищали.
Друге – повне ігнорування процедури та встановлених законом фільтрів, які необхідно пройти для отримання дозволу на обшук у адвоката. Співробітники ДБР проводили невідкладні слідчі дії (ст.233 КПК) без законних підстав, таким чином їм вдалося уникнути процедури отримання судового рішення. Що я маю на увазі: адвокат – це спеціальний суб’єкт, відносно якого існують спеціальні (особливі) процедури у межах чинного кримінально-процесуального законодавства України. Ці процедури якимось чином просто були проігноровані.
Третє – під час обшуку не було допущено адвокатів, які приїхали для надання правової допомоги своїм клієнтам, а це вже перешкода адвокатській діяльності, що є злочином згідно зі статтею 397 Кримінального кодексу України. Ті ж адвокати, яких допустили – зазнали психологічного та, навіть, і фізичного тиску. Потерпілими адвокатами були жінки.
Четверте – під час обшуків в адвокатів було незаконно вилучено мобільні телефони, ноутбуки, особисті кошти, а також їхні особисті автомобілі, що є повним ігноруванням недоторканності майна адвоката. При вилученні особистих мобільних телефонів та ноутбуків було порушено та розкрито адвокатську таємницю по всім клієнтам адвоката, а це пряме порушення статті 161 Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, під час лише одного обшуку 6 квітня 2023 року, який проводили співробітники ДБР, я побачив максимальну кількість порушень прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Також маю наголосити, що це не якась там випадковість, ні – вже певна тенденція з боку ДБР відносно адвокатів. Співробітники цього правоохоронного органу ще до війни неодноразово намагалися порушувати права адвокатів та гарантії їхньої адвокатської діяльності, але завжди зустрічали негайну відсіч з боку Комітету, з боку Комітетів Ради адвокатів Києва та Київської області. Тепер же, користуючись військовим станом, і тим, що у нас залишається все менше важелів для реагування на порушення, вони роблять таке повсякденною систематичною практикою.
Випадок, який стався 6 квітня 2023 року, яскраво демонструє, що адвокатура наразі в Україні залишилася на практиці без будь-яких гарантій, без будь-яких прав. Що, у тому числі, є повним ігноруванням не лише норм Конституції України, а й Європейського вектору руху нашої держави.
Без перебільшення таку тенденцію можна назвати не просто небезпечною, а такою, що загрожує самим демократичним засадам існування нашої держави. Відверто кажучи, адвокатура залишилася, напевно, єдиним органом в Україні, який не поставлений на коліна і намагається чинити опір незаконним і відверто безмежним діям правоохоронців.
На мою думку, подібні інциденти, які, на жаль, вже стали щоденною практикою, це спроба поставити українську адвокатуру на коліна, залякати адвокатів і зробити їх «статистами», які просто за руку, за вказівкою слідчого, проводжатимуть своїх клієнтів до в’язниці.
Одна з причин такої поведінки правоохоронців – це фактична відсутність відповідальності та незворотності покарання за скоєні ними діяння. На практиці часто буває так, що поки вдасться довести незаконність подібних дій, цей правоохоронець уже не працює у цьому органі або ще гірше – він вже має статус адвоката. Я вам гарантую, якби на рік було хоч би 10-15 обвинувальних вироків за статтями 365, 397-400 Кримінального кодексу України із тисячі зареєстрованих за цими статтями ЕРДР(ів), то статистика порушень та посягань на адвокатів опустилася б до статистики Європейських держав. Спостерігайте за пабликом нашого Комітету у Facebook, дуже скоро ми викладемо найцікавішу статистику з останнього питання.
Конституція України дає гарантію кожному громадянинові України на належну правову допомогу. Адвокати не можуть її надавати належним чином, якщо вони знаходяться під пресом правоохоронної системи, яку покриває Офіс Генерального прокурора та прокуратури інших регіональних рівнів. Внаслідок таких дій громадянин України не може у своїй країні отримати право на справедливий суд, на гідне ставлення з боку правоохоронців. Адже демократія країни якраз і вимірюється рівнем прав громадянина. Вона вимірюється тим, як держава слідкує за дотриманням прав громадянина.
Адвокатура — це єдиний інститут, який дуже часто залишається віч-на-віч між громадянином України та всією репресивною державною машиною. Ми (адвокати) єдиний буфер, який приймає всі удари, спрямовані на громадянина.