У випадку, якщо колективним договором передбачена виплата, яка за своєю сутністю та підставою нарахування є доплатою за певні умови та характер праці (зокрема, за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження), і яка передбачена нормами позитивного права, то неправильна назва такої виплати «премією» нічого не змінює у її правовому режимі, вона все одно підлягає виплаті в обов’язковому порядку за наявності законних підстав для її здійснення.
14 грудня 2020 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Суд встановив, що ОСОБА_1 призначено (за рахунок платних послуг) викладачем (фахівцем) Рівненського вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника.
Після звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі його звернення Управлінням Держпраці у Рівненській області проведена позапланова перевірка з питань додержання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування на предмет оплати відповідачем годин викладацької роботи викладачами вищих навчальних закладів І та ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів, виконаних понад встановлене річне навантаження, додаткова оплата праці за класне керівництво, за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями і порушень з цього питання не виявлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вичитані години понад норму були виплачені ОСОБА_1 відповідно до умов колективного договору. Жодних належних та допустимих доказів про те, що позивача було призначено куратором групи, матеріали справи не містять.
Верховний Суду залишив без змін рішення судів з огляду на таке.
Тлумачення норм статей 3, 9, 13 ЦК України та статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» свідчить, що доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій,належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов’язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). У колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права,та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника.
У приватному праві, частиною якого є трудове право, недійсність може стосуватися або «вражати» різноманітні договори, не є винятком й колективні договори. У частині другій статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачений спеціальний випадок нікчемності умови колективного договору у разі, коли відповідна умова погіршує порівняно з чинним законодавством становище працівника.
У трудовому законодавстві не міститься правил, які мають засовуватися при тлумаченні того чи іншого колективного договору, а тому, з врахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо його дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, за умови, що положення колективного договору не погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівників. У випадку, якщо колективним договором передбачена виплата, яка за своєю сутністю та підставою нарахування є доплатою за певні умови та характер праці (зокрема,за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження), і яка передбачена нормами позитивного права, то неправильна назва такої виплати «премією» нічого не змінює у її правовому режимі, вона все одно підлягає виплаті в обов’язковому порядку за наявності законних підстав для її здійснення.
Суд встановив, що ОСОБА_1було призначено викладачем за рахунок платних послуг, умови оплати праці були визначені у колективному договорі, яким передбачено, зокрема преміювання за вичитані години понад норму, та,як встановлено судом,відповідні премії були виплачені позивачу, вичитані години понад норму оплачені.
За таких обставин, встановивши, що положення колективного договору не погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівника, вичитані години понад норму оплачені роботодавцем, докази про те, що позивача було призначено куратором групи та на нього покладено обов’язок завідування навчальними кабінетами чи лабораторіями, відсутні, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі No 569/11722/16-ц (провадження No 61-31573сво18 ) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93564592