Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 259 КК, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного вказаним вироком, приєднавши невідбуте покарання за вироком місцевого суду від 09.06.2021 і остаточно визначивши покарання за сукупністю вироків у вигляді 4 років позбавлення волі.
Апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначеного покарання ОСОБА_7 та ухвалив призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з частковим приєднанням на підставі ч. 1 ст. 71 КК невідбутого покарання за вироком від 09.06.2021 та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у виді 5 років позбавлення волі. У решті залишено без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі захисник, серед іншого, зазначає, що при призначенні
покарання апеляційним судом не повністю враховано всі обставини справи,
ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, що
потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального
правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість. Зауважує, що
згідно з судовою практикою за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 КК, особам, які його вчинили, призначається покарання, не пов’язане
із реальним відбуванням покарання у виді позбавлення волі.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: ККС вважає, що суди врахували всі обставини, що повинні братися до уваги під час визначення засудженому виду і розміру покарання, та дійшли правильного висновку, що ці обставини не є достатніми для досягнення мети покарання без реального його відбування засудженим.
Твердження сторони захисту про те, що за вчинення правопорушень,
передбачених ч. 1 ст. 259 КК, особам, які його вчинили, призначається
покарання не пов’язане із реальним його відбуванням у виді позбавлення волі, є неспроможним з огляду на те, що, виходячи з положень ст. 75 КК, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, випливає, що у разі вчинення особою під час іспитового
строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов
застосування ст. 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК остаточне покарання у виді
сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання
за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування
покарання з випробуванням є неприпустимим. Наведена позиція відображена,
зокрема, в постанові ВС від 27.08.2020 у справі No 127/10266/19.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 16.02.2023 у справі No 678/527/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109273642