15 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, поділ домоволодіння в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.
Суд установив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 набула право власності на 14/25 частин домоволодіння, співвласником із часткою 11/25 частин цього будинку є ОСОБА_2, яка володіє ним на підставі договору дарування. Домоволодіння складається із двох окремих будинків і розташовано на земельній ділянці, яка виділена ОСОБА_2 на підставі рішення міської ради про передання безоплатно цієї ділянки у його власність з видачею державного акта на право власності на неї. Між сторонами відсутня згода стосовно порядку володіння, користування та розпорядження об’єктом нерухомого майна і земельною ділянкою. ОСОБА_2 проведено реконструкцію житлового будинку Б1-Ж, внаслідок якої його площа за рахунок будівництва прибудови збільшилася. Житловий будинок А1-Ж, який існував на час відкриття спадщини, на сьогодні не існує та не існував у натурі на момент отримання ОСОБА_1 свідоцтва про спадщину після смерті ОСОБА_5.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 просила здійснити поділ у натурі саме житлового будинку Б1-Ж, тобто фактично – житлового будинку, який припадає на частку ОСОБА_2 у спірному домоволодінні та спадкодавцеві ОСОБА_5 ніколи не належав. На переконання відповідача за первісним позовом такий поділ порушуватиме його права як власника.
При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом дійсно набула право власності на 14/25 частини домоволодіння, на які припадав житловий будинок А1-Ж, а також право володіння і користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника ОСОБА_5.
Водночас її позовні вимоги зводяться до поділу житлового будинку Б1-Ж і прибудови до неї та установлення порядку володіння і користування земельною
ділянкою, на якій вони розміщені, які припадають на частку ОСОБА_2 у спірному
домоволодінні.
Суди дійшли обгрунтованих висновків про те, що поділ об’єкта нерухомості, який припадає на частку ОСОБА_2 у спірному домоволодінні, порушує права останнього на частину належного йому майна, тому позовна вимога про поділ у натурі житлових приміщень у житловому будинку Б1 -Ж та прибудові не може бути задоволена, як і не може бути задоволена позовна вимога про установлення порядку володіння і користування земельною ділянкою, оскільки вона призначена для обслуговування саме цього будинку.
Зважаючи на те, що житловий будинок А1-Ж, який припадає на частку у спірному домоволодінні ОСОБА_1, зруйновано, задовольнити позовну вимогу про усунення перешкод у користування належними ОСОБА_1 на праві власності 14/25 частини домоволодіння шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, направлені
на перешкоджання у користуванні та розпорядженні належним їй майном, також
неможливо.
З огляду на спір, який виник між співвласниками, неможливість поділу житлового будинку, який припадає на частку ОСОБА_2 у домоволодінні,
наявність чинного державного акта на право власності на земельну ділянку під цим домоволодінням, виданого ОСОБА_2, обрані ОСОБА_1 способи захисту не можуть бути розцінені як ефективні, тому суд позбавлений можливості захистити її право власності на належну їй частину спірного домоволодіння таким чином.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі No 653/1881/16-ц (провадження No 61- 19384св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99786191