31 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування нерухомим майном.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 32/36 часток житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними частками надвірних будівель та споруд, співвласником інших 4/36 часток цього будинку є ОСОБА_2.
Відповідно до довідки, виданої суб’єктом оціночної діяльності, оціночна вартість спірного житлового будинку становить 143 860,00 грн.
ОСОБА_2 у власності має квартиру АДРЕСА_2.
У зв’язку з цим ОСОБА_1 просила припинити право власності ОСОБА_2 на 4/36 частки житлового будинку та визнати за нею право власності на 4/36 частки вказаного житлового будинку.
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування нерухомим майном шляхом виділення їй у користування кімнати площею 10,8 кв. м, а кімнати площею 10,4 кв. м і 14,1 кв. м – виділити ОСОБА_1; коридор і кладову, надвірні будівлі та споруди залишити у спільному користуванні.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду рішення судів скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 4/36 частки в праві спільної власності на житловий будинок відмовлено, справу у частині позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації та позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном передано на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України та статті 365 ЦК України свідчить, що припинення права на частку одного співвласника одночасно є для інших співвласників підставою набуття права на частку.
Рішення суду про припинення права на частку є підставою, з якою закон пов’язує набуття для іншого (інших) співвласника(-ів) права на частку.
Визнання права є способом захисту, що використовується при порушенні. Необхідність у застосуванні цього способу захисту виникає у випадках, коли
оспорюється або не визнається право, тобто певне суб’єктивне право.
Верховний Суд зазначив, що у співвласника, який тільки пред’являє позов про припинення права на частку, відсутнє суб’єктивне право, яке не визнається або оспорюється. Рішення суду буде лише підставою для правонабуття. У випадку відсутності суб’єктивного права власності неможливо стверджувати й про його порушення, тобто невизнання чи оспорювання, що виступало б передумовою для визнання права. Тому недопустимим є поєднання конструкції позову про припинення права на частку та визнання права одночасно.
У справі, що переглядалась, відповідач за первісним позовом, зокрема, зазначала, що припинення її права на частку у спірному будинку завдасть їй та членам її сім’ї істотної шкоди, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи, а квартира, що є у її власності, перебуває в іпотеці, що свідчить про те, що вона і її сім’я потребує покращення житлових умов.
Верховний Суд звернув увагу на те, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам
співвласника та членам його сім’ї. Тобто можливе порушення інтересів як
самого співвласника, так і членів його сім’ї може стати перешкодою для
задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному
випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об’єкта, який є спільним майном.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/111524365.