24 травня 2021 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного
цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за заявою Волочиської міської об’єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради (далі – Волочиська міська ОТГ), заінтересовані особи: Державна фіскальна служба України Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Волочиська районна державна адміністрація, про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна в комунальну власність.
Суд установив, що після смерті ОСОБА_1, яка померла на території Російської
Федерації, відкрилася спадщина, що складалася з права на земельну частку (пай), розташовану на території України. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_1 є її онука ОСОБА_2, яка мешкає на території Російської Федерації. У встановлений законом строк для прийняття спадщини онука або будь-які інші особи в управління або володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_1 не вступали.
Державний акт на право власності на земельну ділянку взамін сертифіката,
який був виданий ОСОБА_1 відповідно до розпорядження райдержадміністрації,
померлій за життя не видавався. На час розгляду справи земельною часткою
(паєм), яка належала ОСОБА_1, користується ПП «Аграрна компанія 2004».
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою
апеляційного суду, у задоволенні заяви відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спадщина на земельну частку (пай) відкрилася в період
дії ЦК УРСР 1963 року, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок,
що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК УРСР, який
не передбачав можливість набуття органами місцевого самоврядування права
на спадкове майно в порядку визнання спадщини відумерлою.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної
інстанцій з огляду на таке.
Відкриттям спадщини є настання певних юридичних фактів, що зумовлюють
виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття
спадщини характеризується двома параметрами: 1) часом відкриття; 2) місцем
відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
За загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має
футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв’язку з чим
законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства є виняток.
У ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції
«відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом
спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава
не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1 – 5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття
спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 1 липня 2003 року.
У справі, що переглядалася, суди встановили, що спадщина після смерті
ОСОБА_1 відкрилася у 1996 році.
За таких обставин суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що до спірних
відносин підлягають застосуванню норми матеріального закону, чинного на час
відкриття спадщини, а саме ЦК УРСР, яким не передбачалась можливість
визнання спадщини відумерлою, оскільки після смерті спадкодавця протягом
шестимісячного строку для прийняття спадщини ніхто спадщину не прийняв,
то відповідно до статті 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства
перейшло до держави. Тому суди правильно відмовили у задоволенні заяви.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі No 671/22/19 (провадження No 61-9511сво19) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97174867