Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, правонаступницею якої є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПП «Харчік» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
05 лютого 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту, з метою забезпечення виконання зобовязань за яким банк та ОСОБА_3, а також банк та ПП «Харчік» уклали договори поруки відповідно, за умовами яких поручителі зобовязалися відповідати повністю за виконання позичальницею всіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, у солідарному порядку з нею.
Також 05 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором банк та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира.
Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПП «Харчік» зобов’язання не виконали, АТ «УкрСиббанк» 24 січня 2014 року звернувся до суду з цим позовом.
09 жовтня 2014 року ОСОБА_1 померла.
Дочка ОСОБА_1 – ОСОБА_2 успадкувала за законом після смерті матері частку в статутному фонді ПП «Харчік», що складає 100% статутного фонду підприємства та 1/2 частину квартири.
02 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації
припинення ПП «Харчік».
Ухвалою районного суду від 28 листопада 2016 року, на підставі заяви ПАТ «УкрСиббанк» від 29 лютого 2016 року, залучено до участі у справі ОСОБА_2, як
правонаступницю відповідачки ОСОБА_1.
Ухвалою районного суду від 25 серпня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступницю відповідача ПП «Харчік» у цій справі.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено, оскільки банк дізнався про смерть ОСОБА_1 03 лютого 2015 року, проте до ОСОБА_2, як до спадкоємиці позичальниці вимог у строк, встановлений статтею 1281 КЦ України не предявив. Крім того, суд зазначив, що спадкоємиця є новою боржницею за кредитним договором, на забезпечення виконання основного зобовязання якої поручителі ОСОБА_3 та ПП «Харчік» не давали згоду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, підстав для
відмови у позові через пропуск банком строку, передбаченого статтею 1281 ЦК України, немає.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до приписів статті 1281 ЦК України (тут і далі – у редакції до внесення змін згідно із Законом від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобовязані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право предявлення свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є строками, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків предявлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобовязанням, а також припинення такого зобов`язання.
Приписи статті 1281 ЦК України не містять особливих застережень щодо порядку задоволення вимог кредитора у разі, якщо смерть боржника настала після пред`явлення позову до нього під час розгляду судової справи.
Отже, якщо смерть позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості, до таких
правовідносин застосовується правила про загальний порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначені у статті 1281 ЦК
України, а спадкоємці, які прийняли спадщину, підлягають залученню до участі у справі як правонаступники відповідного учасника справи на підставі статті 55 ЦПК України.
Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді) суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.
Кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано – через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України – через консульські установи).
Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.
Водночас кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта цієї статті).
Зі спливом строків, визначених статтею 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється
права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.
Аналіз правил частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України дає підстави для висновку, що у разі пропуску кредитором строків пред’явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли
спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобовязанням, так і за додатковим зобовязанням (порукою), які не можуть існувати окремо від основного зобов`язання.
Отже, приписи частини першої статті 559 ЦК України щодо припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобовязанням не передбачають жодного винятку, тому сплив строків, визначених частинами другою, третьою статті 1281 ЦК України, який має наслідком припинення права вимоги кредитора за основним зобовязанням, одночасно має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги за додатковими зобов`язаннями (порукою) незалежно від того, хто є спадкоємцями померлого боржника – цей самий поручитель чи інші особи.
У цій справі суди встановили, що позичальниця ОСОБА_1 померла 09 жовтня 2014 року.
03 лютого 2015 року представниці ПАТ «УкрСиббанк» стало відомо про відкриття спадщини під час ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку із чим вона подала до суду клопотання про витребування із нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи щодо спадкоємців померлої ОСОБА_1.
Отже, про відкриття спадщини після смерті боржниці ОСОБА_1 банк дізнався не пізніше 03 лютого 2015 року, про що представник банку зазначив у поданому до суду клопотанні про витребування із нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи.
Банк як кредитор вимогу до спадкоємців боржниці в будь-який спосіб у строки, визначені частиною другої статті 1281 ЦК України, не пред`являв, а лише 29 лютого 2016 року звернувся до суду із процесуальною заявою про залучення до участі у справі правонаступниці ОСОБА_1 – ОСОБА_2.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості як із ОСОБА_2 – спадкоємиці померлої боржниці, так і з ОСОБА_1 як поручителя має бути відмовлено у зв`язку із втратою кредитором права вимоги з підстав пропуску строку, визначеного частиною другою статті 1281 ЦК України.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 09 жовтня 2024 року у справі №638/1046/14-ц можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302691
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.