Встановлення факту трудових відносин вимагає доведення виконання працівником трудових функцій, підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, забезпечення умов праці та виплати винагороди. Цивільно-правовий договір спрямований на отримання конкретного результату, а не на процес організації праці. Відсутність доказів волевиявлення на укладення трудового договору, зайняття посади іншими особами та встановлення судами цивільно-правового характеру відносин виключає визнання трудових правовідносин
01 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» про встановлення факту перебування у трудових відносинах.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у січні 2019 року він працевлаштувався охоронником у ТОВ «Квасилівський ЛМЗ», надавши директору заводу паспортні дані і відомості про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків для внесення відповідного запису про роботу. З наказом про прийняття на роботу його не ознайомлювали, проте ця обставина його не бентежила, адже йому було визначено робоче місце, поінформовано про режим роботи заводу, тривалість робочого часу і відпочинку. Тому він вважав, що між сторонами було укладено трудовий договір. Встановлення факту трудових відносин у період з 02.01.2019 до 31.05.2022 йому необхідне для встановлення загального страхового стажу трудової діяльності.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог, мотивуючи своє рішення тим, що позивач не надав належних доказів укладення трудового договору, а наявні матеріали свідчать про перебування сторін у цивільно-правових відносинах.
Суди також врахували преюдиційні обставини, встановлені у справі про адміністративне правопорушення щодо директора заводу, де було констатовано відсутність порушень трудового законодавства.
ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного результату.
У цій справі встановлено преюдиційні факти (справи № 570/6330/23, № 460/28161/23), згідно з якими відносини між позивачем та заводом ґрунтувалися на цивільно-правовому договорі про надання послуг охорони об’єкта.
Згідно зі штатним розписом підприємства у спірний період на заводі були наявні лише дві штатні одиниці охоронників, які займали інші особи, що виключає можливість зайняття цієї посади позивачем на підставі трудового договору.
Саме по собі виконання функцій охоронця та наявність графіка чергувань за відсутності ознак системної інтеграції в організаційну структуру підприємства та дотримання трудової дисципліни не є достатніми підставами для встановлення факту трудових відносин.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 570/4554/23 (провадження № 61-498св26) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135376916.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.