07 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) про захист честі, гідності та ділової репутації
шляхом спростування недостовірної інформації.
Суд установив, що НАЗК була проведена повна перевірка декларації ОСОБА_1, за результатами якої ухвалені рішення за NoNo 1415, 1423, в яких відповідач дійшов
висновку про недостовірність відомостей, наданих позивачем. Зазначені рішення були розміщені на офіційному сайті НАЗК. Крім того, позивач зазначив, що ці рішення також були направлені до Генеральної прокуратури України. Пізніше на вебсайті відповідача було поширено інформаційний матеріал під назвою «Генеральна прокуратура внесла до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі обґрунтованих висновків НАЗК. Генеральна прокуратура внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомості про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 366-1 Кримінального кодексу України, на підставі обґрунтованих висновків Національного агентства з питань запобігання корупції».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано вказані рішення НАЗК за NoNo 1415, 1423. Під час розгляду адміністративної справи No 826/16495/17 суд установив, що допущені ОСОБА_1 помилки під час заповнення декларації частково обумовлені нечіткістю формулювання законодавчих актів і відсутністю практики
щодо її заповнення. Допущені помилки були виявлені та усунуті декларантом, тому відомості, відображені ним у декларації, слід вважати достовірними.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової
репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення
інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто
позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає
дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації вказуються
виключно фактичні дані, встановлені на підставі інформації, отриманої у законний спосіб у межах проведеної перевірки.
Розміщення на офіційному сайті рішень НАЗК про результати перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, та про затвердження висновку щодо корупційного правопорушення, а також
інформаційного матеріалу про ухвалення таких рішень і порушення кримінального провадження було здійснено в межах компетенції відповідача та в порядку виконання покладених на нього державою функцій.
Рішення НАЗК, у тому числі про результати здійснення повної перевірки декларації із зазначенням імені особи, щодо якої проводилась така перевірка, є публічною інформацією.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень НАЗК віднесено інформування
громадськості про здійснювані заходи щодо запобігання корупції, реалізацію заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції. Результати перевірки було розміщено з метою такого інформування громадськості, що безпосередньо передбачено зазначеною нормою.
Посилання на судове рішення, яким визнано незаконними та скасовано
оспорювані рішення НАЗК, безпідставні, оскільки під час розгляду адміністративної справи суд установив, що допущені позивачем помилки в декларації частково зумовлені нечіткістю формулювання законодавчих актів та відсутністю практики щодо її заповнення, декларант їх усунув. Тобто суд не спростував викладення відповідачем у вказаному судовому рішенні обставин та встановлених фактів про те, що позивач зазначив неповні відомості.
Доводи про те, що стосовно заявника немає обвинувального вироку, тому зазначення в судовому рішенні про наявність у його діях ознак кримінального
правопорушення свідчить про недостовірність інформації, помилкові. Затвердження висновку та направлення його до НАБУ не є свідченням вчинення суб’єктом декларування кримінального правопорушення.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 7 червня 2022 року у справі No 757/37614/19 (провадження No 61-17157св20) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104813450.