Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, хоча і становить порушення вимог підпункту «а» п. 2.9 ПДР, однак саме по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання згідно з п. 13 ч.2 ст.67 КК.
Обставини справи: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1ст. 135 КК – на строк 2 роки; за ч. 2ст.286 КК – на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Апеляційний суд вказаний вирок залишив без змін.
Постановою ВС цю ухвалу скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставі необґрунтованого застосування положень ст. 75 КК.
Апеляційний суд своїм вироком скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким, зокрема, виключив з вироку місцевого суду посилання на таку обставину, що обтяжує покарання, як вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
Колегія суддів ККС ухвалою передала на розгляд ВП це кримінальне провадження на підставі, передбаченій ч. 5ст. 4341 КПК , оскільки його матеріали містять виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
ККС в ухвалі як виключну правову проблему й підставу для передачі кримінального провадження на розгляд ВП вказав необхідність вирішення такого питан ня: вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння є об`єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК, чи обставиною, що обтяжує покарання?
Позиція ВП: скасовано вирок апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ВП: диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить ураховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв’язку.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у286 КК(наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія накерування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, абобез належного номерного знака [підп. «в» п. 2.9ПДР] тощо); б) порушенняякісамі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальнуможливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають якголовна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п. 10.3ПДР ).
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР , які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст.286КК, тобто знаходилися у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Лише порушення ПДР , які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їхнастання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченогост. 286 КК. Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто порушення підп.«а»п. 2.9ПДРне є елементом об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.286 КК, адже саме по собі не призводить до суспільно небезпечних наслідків, передбачених у цій статті.
Вказівка у вироку на порушення водієм транспортного засобу підп.«а» п.2.9ПДРлише деталізує, уточнює, конкретизує правопорушення, його суспільну небезпечність, стан суб`єкта злочину, передбаченогост.286 КК, алежодним чином не впливає на кваліфікацію (не є кваліфікуючою ознакою) злочину.
Відповідно до ч. 1ст. 67 ККпри призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається, крім інших, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
ВП звертає увагу на те, що склад злочину, передбачений ст.286 КК , утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків. Отже, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 286 КК, може розглядатися як обставина, що обтяжує покарання винуватої особи згідно з п. 13 ч. 1ст. 67 КК, незважаючи на вказівку на такий стан особи у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не вважається тотожним кваліфікуючим ознакам злочину, є ширшим, адже у цьому формулюванні згідно з п. 2 ч. 3ст. 374 КК зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу,способу вчинення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, тобто зазначаються й такі обставини кримінального правопорушення, які безпосередньо не входять до складу його об`єктивної сторони.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування вищезазначеної норми права було сформульовано ВСУ у постанові від 09.02. 2012 у справі No 5-28кс11 та від 01.12.2016 у справі No 5-368кс(15)16. Зокрема, у своїй постанові від 09.02. 2012 колегія суддів ВСУ погодиласяз тим, що суд обґрунтовано визнав доведеним, що ДТП сталась унаслідок дій засудженого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги підпункту«а» п. 2.9, п. 10.1, 12.1 ПДР і допустив наїзд напішохода, що спричинило його смерть. Разом з цим ВСУ зробив висновок, щостан алкогольного сп`яніння, у якому засуджений керував транспортним засобом, характеризував лише його певний психофізичний (фізіологічний) стан, який сприяв порушенню ним інших норм правил безпеки дорожньогоруху, проте саме порушення підпункту«а» п. 2.9 ПДР не було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, а отже причинного зв`язку з наслідками, що настали, воно не мало.
Аналогічний висновок ВСУ зробив у постанові від 01.12. 2016, де предметом розгляду у справі було застосування судом касаційної інстанції норми права, передбаченої ч. 4ст. 67 КК, а саме питання про те, чи може обставина вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння бути врахована при призначенні покарання як така, що його обтяжує, у випадку, коли особу, засуджену за ч. 2ст. 286 КК, визнано винуватою в порушенні підпункту«а» п.2.9ПДР , який забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.Підстав для відступу від такого висновку ВП не вбачає.
Детальніше з текстом постанови ВП від 21.09.2019 у справі No682/956/17 (провадження No 13-31кс19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/84153042