Коли конфлікт між родичами слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за правопорушення проти життя та здоров’я особи

Обставини справи: ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні магазину, на ґрунті
особистих неприязних відносин, які виникли під час конфлікту з ОСОБА_2, умисно завдав останньому правим кулаком одного удару в ліве плече та кілька ударів в обличчя, внаслідок чого потерпілий утратив рівновагу й упав. У результаті йому було спричинено легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2, який вже підвівся, одного удару правим кулаком в обличчя, від чого потерпілий утратив рівновагу й знову упав. У результаті ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні за вказаних вище обставин у той же час та в тому самому місці
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, а саме у тому, що він умисно, демонструючи зверхнє ставлення до інших осіб, ігноруючи норми
моралі та елементарні правила поведінки в суспільстві, грубо порушуючи
громадський порядок та нормальний режим роботи магазину, з мотивів явної неповаги до суспільства, що характеризувалося особливою зухвалістю, у присутності сторонніх осіб завдав ОСОБА_2 численних ударів правим кулаком у ліве плече та обличчя, спричинивши останньому легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 1 ст. 122 КК. Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим
за ч. 1 ст. 296 КК та виправдано у зв’язку з недоведеністю, що в його діях є склад
кримінального правопорушення.

У результаті розгляду кримінального провадження місцевий суд з урахуванням
положень ст. 62 Конституції України, статей 2, 7, 8, 17, 22, 85, 86, 87, 89 КПК і сукупності досліджених у судовому засіданні доказів дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства не ґрунтується на матеріалах
кримінального провадження та на доказах (належних, допустимих, прямих чи непрямих), зібраних під час досудового й судового слідства.

Апеляційний суд зазначений вирок залишив без зміни.

Позиція ККС: судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без зміни.

Обґрунтування позиції ККС: під час перевірки матеріалів провадження колегія
суддів ККС установила, що висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, суд належним
чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було
оцінено відповідно до закону в їх сукупності та правильно визнано судом
достатніми та взаємозв’язаними для виправдання ОСОБА_1 за вказаною статтею.

Вивчивши матеріали провадження, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком місцевого суду.

Згідно з постановою Пленуму ВСУ від 22.12.2006 No 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками,
неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Оскільки події, що є предметом розгляду, сталися в приміщенні магазину після закінчення робочого часу магазину, на дверях якого, як убачається з показань свідка ОСОБА_3, на час зазначених подій вже була розміщена табличка із написом «Закрито», а саме приміщення використовувалося у цей час його
власниками для вживання спиртних напоїв у компанії близьких знайомих, суд першої інстанції правильно зазначив, що за вказаних умов це приміщення не може вважатися громадським місцем.

Крім того, ОСОБА_1 заподіяв тілесні ушкодження двоюрідному брату внаслідок довготривалих неприязних стосунків між ними, що було підтверджено як ОСОБА_1, так і потерпілим. Безпосередньо перед завданням тілесних
ушкоджень між ними стався конфлікт, викликаний висловлюванням ОСОБА_2.
Вказані обставини узгоджуються з показаннями всіх допитаних у судовому
засіданні осіб.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 85, 86, 94 КПК зробив
ґрунтовний аналіз усіх доказів у справі та дійшов обґрунтованого висновку про те, що подані стороною обвинувачення докази не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК. Натомість з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час конфлікту з особистих спонукань у приватній обстановці, не в умовах громадського місця,
прагнув завдати шкоди потерпілому, який є його родичем.

Таким чином, місцевий суд, урахувавши вищенаведене, обґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, з чим слушно погодився і апеляційний суд, переглянувши вирок за апеляційною скаргою потерпілого.

З огляду на наведене доводи потерпілого щодо безпідставного виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК є необґрунтованими.

Детальніше з текстом постанови ВС від 08.06.2021 у справі No 127/30388/19 (провадження No 51-6307км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97628521