Малограмотність чи неграмотність підозрюваного, обвинуваченого не є підставою для визнання обов’язковою участь захисника у кримінальному провадженні. Відсутність у підозрюваного, обвинуваченого належної освіти сама по собі не є підставою для обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд, який, перевіряючи виправдувальний вирок, не врахував, що дані про неграмотність виправданих констатовано виключно на підставі їх власних слів, не встановив, чи вказані обставини позбавили виправданих можливості повною мірою реалізовувати свої процесуальні права та з якого моменту слідчому чи прокурору стало відомо про існування зазначених обставин, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав невинуватими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК та виправдав за недоведеністю його вчинення обвинуваченими.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
Суди встановили, що виправдана ОСОБА_1 неграмотна, не вміє ні читати, ні писати, не має будь-якої освіти, у тому числі середньої, а її мати, виправдана ОСОБА_2, має неповну середню освіту, вважає себе малограмотною. За таких
обставин суди дійшли висновку про порушення їх права на захист, враховуючи
невиконання органом досудового розслідування приписів статей 49, 52 КПК, та, як наслідок, визнали недопустимими докази, здобуті стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованому їм
кримінальному правопорушенні.
Позиція ККС
Cкасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
Як убачається зі змісту ч. 2 ст. 52 КПК, «малограмотність» чи «неграмотність» не є підставою для визнання участі захисника у кримінальному провадженні обов’язковою. Водночас, на переконання ККС, у разі встановлення обставин, які ставлять під сумнів можливість підозрюваним, обвинуваченим реалізовувати гарантовані йому процесуальним законом права, зокрема знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз’яснення, така участь за певних умов може визнаватися обов’язковою з моменту встановлення цих обставин у справі.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КПК у випадках, якщо слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його, то вони зобов’язані забезпечити участь захисника. Проте, таке рішення вказаних вище суб’єктів носить оціночний характер і неприйняття такого рішення не тягне за собою правових наслідків, тотожних з наслідками недотримання вимог ст. 52 КПК.
Апеляційний суд, перевіряючи виправдувальний вирок за доводами апеляційної скарги прокурора, не врахував, що дані про особу виправданих, зокрема стосовно їх грамотності, констатовано виключно на підставі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. При цьому місцевим судом не встановлено, по-перше, що вказані обставини позбавили виправданих можливості повною мірою реалізовувати свої процесуальні права, по-друге, з якого моменту слідчому чи прокурору стало відомо про існування зазначених обставин.
Твердження апеляційного суду про відсутність у виправданих належної освіти не є безумовною обставиною, яка свідчить про обов’язковість участі захисника у кримінальному провадженні.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 24.04.2023 у справі № 487/5207/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110515479