Обставини справи
між обвинуваченим, потерпілим та свідком виникла конфліктна ситуація через те, що останні зробили зауваження обвинуваченому з приводу його дій по відношенню до іншого свідка, яку обвинувачений вдарив, як він повідомив, щоб заспокоїти. Саме після цього, висловлюючи обопільні зауваження, обвинувачений продемонстрував пристрій, схожий на пістолет, та почав тікати від потерпілого та свідка, а останні почали його переслідувати з метою подальшого затримання. У той час обвинувачений, тікаючи, з метою помститися за агресивні дії потерпілого та свідка, а також з метою уникнути затримання, здійснив постріл у живіт потерпілому, чим спричинив йому тілесне ушкодження.
Позиції судів першої та апеляційної інстанції
місцевий суд перекваліфікував дії обвинуваченого з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 122 КК. Апеляційний суд закрив це кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
У касаційній скарзі прокурор вказує, що місцевий суд допустив неповноту судового розгляду, надав неправильну оцінку здобутим доказам, а його висновки про відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Позиція ККС
скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: ККС зазначив, що для оцінки дій обвинувачуваної особи за ст. 296 КК обов’язковими є поєднання ознак об’єктивної сторони у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, і суб’єктивної сторони, яка характеризується умисною формою вини з мотивів явної неповаги до суспільства. За відсутності мотиву у виді явної неповаги до суспільства (прагнення протиставити себе суспільству), коли застосування насильства зумовлене неприязними відносинами з потерпілим та прагненням заподіяти конкретній особі шкоди з особистих спонукань, факт вчинення таких дій у громадському місці у присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації дій обвинуваченої особи як хуліганство.
Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й застосування обвинуваченим насильства до конкретного потерпілого не свідчать про те, що його поведінка була зумовлена бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Конфлікт мав у своїй основі конкретні особисті відносини, які раптово виникли між його сторонами, і подальші дії обвинуваченого в ході конфлікту зумовлювалися особистим мотивом.
У цьому випадку заподіяння насильства потерпілому у зв’язку із сваркою та подальшим переслідуванням у вигляді спричинення останньому легкого тілесного ушкодження, та у результаті падіння від пострілу – середньої тяжкості тілесного ушкодження, хоча й мало місце на вулиці у дворі житлового будинку, однак посягало не на громадський порядок чи моральність, а саме на здоров’я потерпілого, тобто основним безпосереднім об’єктом посягання обвинуваченого було здоров’я потерпілого, а не громадська безпека.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 16.01.2025 у справі № 755/4443/19 (провадження № 51-4475км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/124561000.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.