Обставини справи
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він разом із ОСОБА_2, будучи в складі групи реагування патрульної поліції, на службовому автомобілі прибули на місце події, де згідно з повідомленням, яке надійшло до чергової частини відділу поліції, автомобіль під керуванням невідомої особи злетів у кювет. На місці події було встановлено, що водій автомобіля ОСОБА_3 намагався витягнути його з кювету. Поряд з автомобілем у стані алкогольного сп’яніння перебували ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також дружина останнього ОСОБА_7. Між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з одного боку, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 – з іншого почався словесний конфлікт, який поступово переріс у шарпанину, під час якої працівники поліції, повідомляючи про наявність в діях ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 адміністративних правопорушень намагалися застосувати до вказаних осіб спеціальні засоби – одягання металевих кайданок та застосування засобів, які споряджені речовинами сльозогінної та дратівливої дії. При цьому вони повідомили, що у разі невиконання їх законних вимог до вказаних вище осіб будуть застосовані заходи фізичного впливу.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали йти з місця події додому. ОСОБА_2 у порушення вимог ст. 46 Закону України «Про національну поліцію», діставши табельну зброю, висловив ОСОБА_6 вимогу зупинися, руки підняти вгору, інакше з його боку буде застосовано вогнепальну зброю. У свою чергу ОСОБА_6, виконавши вимогу працівника поліції, зупинився, повернувся до нього обличчям, став на коліна і руки підняв вгору. У цей час до ОСОБА_6 підійшов ОСОБА_1 та в присутності ОСОБА_7, перевищуючи свої службові повноваження, керуючись метою заподіяння шкоди здоров’ю ОСОБА_6, на ґрунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли під час конфлікту, умисно наніс кулаком правої руки, у якій тримав металеві кайданки, удар в ділянку нижньої щелепи ОСОБА_6, внаслідок чого останній впав на землю. Від нанесеного удару ОСОБА_6 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
ОСОБА_1 відразу повернувся на місце біля автомобільної стоянки і на ґрунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли під час конфлікту, умисно руками і ногами наніс удари в різні ділянки тіла ОСОБА_4, після чого заламав останньому руки та одягнув металеві кайданки, спричинивши тим самим останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
Захисник у касаційній скарзі вказує, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляції останнього належним чином не перевірив доводів про те, що засуджений діяв у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень, однак без належного вмотивування, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що засуджений діяв на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілими, які раптово виникли під час конфлікту та про правильність кваліфікації дій засудженого і як результат дійшов передчасного висновку в цій частині.
Позиція ККС
Скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
ККС вважає, що суд першої інстанції допустив суперечності в своїх висновках щодо дій засудженого, а саме, що засуджений діяв як на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілими, які раптово виникли під час конфлікту, так і у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень, при цьому, перевищуючи їх, та дійшов передчасного висновку про наявність у діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, з чим поспішно погодився апеляційний суд.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисника, серед іншого, були висловлені доводи про те, що в діях засудженого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК,
оскільки він є працівником правоохоронного органу, і його дії було спрямовано
на затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, а тому вони
охоплюються ст. 38 КК та не визнаються кримінально протиправними.
До того ж захисник звертав увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи своє рішення про винуватість засудженого у вчиненні ним
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, належним чином не врахував іншого вироку апеляційного суд від 12.08.2020 у справі №165/445/18, відповідно до якого, ураховуючи час, місце та обставини, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342; ч. 1 ст. 343 КК, а ОСОБА_6 – за: ч. 2 ст. 342; ч. 1 ст. 125 КК. Указане рішення стосується того ж самого часу, місця, що і в цьому кримінальному провадженні, за участі одних і тих же осіб, однак у іншому статусі, а саме: засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_1. Зокрема, у цьому судовому рішенні встановлено, що ОСОБА_6 намагався силою вирватися від затримання, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5, застосовуючи фізичну силу, намагалися звільнити ОСОБА_6 та перешкодити заходам примусу зі сторони працівників поліції, які були застосовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою припинення протиправних дій цих осіб. Таким чином, цим судовим рішенням було надано кримінально-правову оцінку діям вказаних осіб та встановлено відповідальність за їх вчинення.
Крім цього, у своїй апеляційній скарзі захисник вказував, що досудове розслідування було розпочате за фактом вчинення засудженим кримінального
правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, як перевищення влади та службових повноважень працівниками правоохоронного органу, яке під час
досудового розслідування, перекваліфіковано на ч. 1 ст. 122 КК, оскільки в діях
засудженого відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК. З вироку
суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, випливає, що
засуджений, будучи в складі групи реагування патрульної поліції прибув на місце
події, де автомобіль злетів у кювет, вчинив інкриміноване йому кримінальне
правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК, зокрема діяв на ґрунті особистих
неприязних відносин з потерпілими, які раптово виникли під час конфлікту,
перевищуючи свої службові повноваження, умисно наніс потерпілим удари в різні ділянки тіла, після чого одягнув на них металеві кайданки.
Таким чином, під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції належить з’ясувати, чи мають місце в діях ОСОБА_1 умови правомірності затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 11.04.2023 у справі № 165/300/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110208840