14 січня 2021 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від12 липня 2018 року у справі No822/1093/18 (провадження NoК/9901/57595/18) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та зобов`язання вчинити дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки останній у своєму рапорті від 24 лютого 2018 року особисто зазначив, що просить звільнити його за власним бажанням саме з 26 лютого 2018року, що й було вирішено відповідачем, а щодо посилання позивача про написання цього рапорту під тиском судом не було встановлено об`єктивних доказів щодо цього, адже: 1)рапорт позивачем написано власноручно; 2) позивач з серпня 2017 до 24 лютого 2018 року (дата написання рапорту) не оскаржував жодних дій чи рішень щодо нього керівництва поліції, які вважав протиправними, про що свідчить відсутність його відповідних скарг (рапортів) чи звернень до суду, а звернення його матері і брата стосувалися питання стажування в Донецькій області, яке не є предметом цього судового розгляду і не стало підставою звільнення.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
В межах передбаченого пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року No114 (далі – Положення No114) строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема слід уважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення No114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.
Отже, до закінчення визначеного у статті 68 Положення No114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, що між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі No822/1093/18 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94129810.