Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов’язаний повернути їх на підставі ст. 1212 ЦК України. Проте якщо у власність набуто не весь комплекс, а лише окрему допоміжну споруду (наприклад, КПП), розмір таких коштів має визначатися пропорційно до частки набутого майна, а не з площі всієї ділянки, що раніше надавалася для розміщення всього підприємства
08 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Чорноморської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права власності, визнання права на оренду та зобов’язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог за первісним позовом міська рада зазначала, що відповідач придбала на торгах будівлю КПП та паркан, розташовані на земельній ділянці, площею 9,8998 га. Оскільки ОСОБА_1 не зареєструвала право власності та не оформила оренду, рада просила стягнути з неї 7 869 575,68 грн за фактичне користування всією ділянкою.
На обґрунтування зустрічних вимог ОСОБА_1 вказувала, що вона придбала лише окремі об’єкти (КПП, площею 67,4 кв.м, та паркан), а не весь завод, для якого виділялася ділянка у 10 га. Вона стверджувала, що площа землі для обслуговування її майна має становити лише 0,6264 га. Крім того, нотаріус відмовив їй у реєстрації права власності через помилки в актах виконавця, тому вона просила визнати право власності на будівлю в судовому порядку та зобов’язати раду поділити ділянку.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, первісний позов задовольнив, а у задоволенні зустрічного позову відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що у період з 01.01. до 29.02.2024 та дотепер відповідач користується земельною ділянкою, при цьому вона не вчинила дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, оплату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносила. Вимоги про визнання права власності на спірні об’єкти є необґрунтованими, оскільки акт про торги вже є документом, що підтверджує виникнення права, а вимоги щодо оренди та поділу землі — передчасними, бо відповідач не зверталася до ради у встановленому порядку.
ВС не погодився з рішенням апеляційного суду, скасував його та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Власник нерухомості має право на користування землею, на якій вона розташована, проте апеляційний суд не дослідив питання щодо пропорційного визначення розміру ділянки. Відповідач придбала лише КПП, площею 67,4 кв. м, а не весь промисловий об’єкт, тому стягнення коштів за всі 9,8998 га без встановлення частки землі, необхідної для обслуговування саме її майна, є помилковим.
ВС наголосив, що встановлення обставин щодо права власності відповідача на майно має значення для належного вирішення зустрічних позовних вимог, а висновки судів про відсутність підстав для їх задоволення є передчасними.
Суд не врахував, що ОСОБА_1 намагалася зареєструвати права, але отримала відмову нотаріуса з незалежних від неї підстав (через помилки в документах виконавця), а рада своєю чергою повідомляла, що земельна ділянка може бути передана в оренду тільки за нормами ст. 134 ЗК України, а саме на конкурсних засадах (земельних торгах). Доказів призначення таких земельних торгів матеріали справи не містять.
Також суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому факту, що майно було фактично передано відповідачу за актом лише 27.10.2023, хоча кошти за користування землею стягнено за період з січня 2021 року.
Вирішення питання про право власності на об’єкти нерухомості за зустрічним позовом є передумовою для визначення моменту виникнення обов’язку зі сплати коштів за користування землею та їхнього розміру.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 квітня 2026 року № 161/6330/24 (провадження № 61-6811св25) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135589535.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.