Кредитор не позбавлений звернення до суду з окремим позовом до новоствореної юрособи як до субсидіарного боржника за зобов’язаннями, які виникли в первісного боржника до завершення процедури виділу

Судове рішення про стягнення заборгованості з основного боржника за зобов’язаннями, ухвалене після завершення процедури виділу з такого боржника новоствореної юридичної особи, не може мати преюдиційного значення для останньої щодо її прав та обов’язків як субсидіарного боржника і не може бути підставою для заміни основного боржника у виконавчому документі на двох боржників – основного боржника та субсидіарного.

20 квітня 2022 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (далі – ПАТ «Київгаз») на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року у справі позовом ПАТ «Київгаз» до Акціонерного товариства «Київенерго» (далі – АТ «Київенерго»), Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі – ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі – КП «Київтеплоенерго») про стягнення 314 994 674,72 грн, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ «Київенерго», оформленими
протоколом від 13 листопада 2017 року, прийнято рішення про реорганізацію
ПАТ «Київенерго», шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства – ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», а 16 лютого 2018 року проведена державна реєстрація ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Як установили суди при розгляді справи, з розподільчих балансів станом на 30 вересня 2017 року та станом на 28 лютого 2018 року вбачається, що всі обов’язки за окремими зобов ’язаннями, які існували у ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». При цьому зобов’язання за публічним договором No 295905/17 від 29 грудня 2016 року не були передані від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», яке не є правонаступником ПАТ «Київенерго» у спірних правовідносинах.

23 липня 2019 року АТ «Київгаз» пред’явило ПАТ «Київенерго» вимогу про негайне виконання зобов’язань за договором No 295905/17 від 29 грудня 2016 року.

7 лютого 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі No 910/2615/18 стягнуто з АТ «Київенерго» заборгованість за договором No 295905/17 від 29 грудня 2016 року. Тобто на момент вирішення спору у цій справі виділ ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» був завершений, вказана юридична особа вже існувала та була у встановленому порядку зареєстрована в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

18 листопада 2019 року на виконання рішення від 7 лютого 2019 року у цій справі Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.

У квітні 2021 року ПАТ «Київгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну с торони у виконавчому документі – наказі у справі No 910/2615/18 з АТ «Київенерго» на двох боржників – АТ «К.ЕНЕРГО» (як основного
боржника) та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (як субсидіарного боржника).

Покликалося, зокрема, на зміну назви відповідної сторони такого провадження з АТ «Київенерго» на АТ «К.ЕНЕРГО», а також на те, що оскільки ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» створене шляхом виділу з ПАТ «Київенерго», то воно в силу приписів частини третьої статті 109 ЦК України вважається субсидіарним
боржником за зобов’язаннями ПАТ «Київенерго», які виникли до завершення
процедури виділу.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Зі змісту положень частин третьої та четвертої статті 109 ЦК України убачається, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, може наставати щодо зобов’язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи.

Подібні положення містяться в частині п’ятій статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства», де визначено, що акціонерне товариство, з якого
здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом.
Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося.

Отже, оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було
здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, в законі закріплено
положення про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за зобов’язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом.

Згідно із частинами першою та другою статті 619 ЦК України договором або
законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова
(субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Отже, кредитор може пред’явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного
провадження.

У таких випадках субсидіарний боржник є не правонаступником основного
боржника, а особою, яка є додатково відповідальною за зобов’язанням основного боржника в силу прямого припису закону.

У цивільно-правовому зобов’язанні може виникати, зокрема, солідарна та субсидіарна відповідальність. Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор
має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Субсидіарна ж відповідальність має додатковий характер, який полягає, зокрема, в тому, що в разі, якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тому під час виконання зобов’язань важливо визначити вид відповідальності; від цього залежить порядок пред’явлення вимоги кредитора, а також порядок виконання зобов’язання боржником.

Судове рішення, яким вирішено спір між кредитором та основним боржником щодо стягнення заборгованості та визначено розмір такої заборгованості, не може мати преюдиційного значення для субсидіарного боржника (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі No 921/730/13-г/3).

При цьому в разі коли первісний боржник зобов’язань перед кредитором за розподільчим балансом не передавав та залишається основним боржником за зобов’язаннями, щодо яких винесено судове рішення, стягувач не втрачає права та можливості звернення до особи, яку він вважає субсидіарним боржником, з окремим позовом.

При розгляді справи про звернення кредитора з позовом до субсидіарного
боржника останній може заперечувати проти суми заборгованості за зобов’язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до основного боржника, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.

Заміна ж основного боржника у виконавчому документі на двох боржників –
основного та субсидіарного – без існування судового рішення щодо останнього
позбавить субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх
процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного
провадження.

Судове рішення про стягнення заборгованості з АТ «Київенерго» як основного
боржника за зобов’язанням, які виникли з публічного договору No 295905/17,
прийняте після завершення процедури виділу новоствореної юридичної особи –
ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», не встановлює обставин субсидіарної
відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», не може мати преюдиційного значення для останнього щодо його прав та обов’язків як субсидіарного боржника, у зв’язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви ПАТ «Київгаз» про заміну основного боржника у виконавчому документі на двох боржників – АТ «К.ЕНЕРГО» (змінено назву з АТ «Київенерго») як основного боржника та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарного. Водночас судовим рішенням щодо основного боржника ПАТ «Київгаз» не позбавлялося можливості звернутися до суду з окремим позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як до субсидіарного боржника за зобов’язаннями, які виникли у АТ «Київенерго» до завершення процедури виділу.

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі No 905/1956/15 та постанові від 16 червня2020 року у справі No 922/4519/14, стосуються обставин заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками – основним і субсидіарним у разі
створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після
ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов’язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволення заяви ПАТ «Київгаз» про заміну боржника у виконавчому документі, однак помилково вважали, що основною підставою
такої відмови є наявність рішення у справі No 910/2615/18, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київгаз» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як до правонаступника АТ «Київенерго» та солідарного боржника АТ «Київенерго» за зобов’язанням, яке виникло в АТ «Київенерго» перед ПАТ «Київгаз» за публічним договором No 295905/17, не застосувавши норми матеріального права про умови та порядок субсидіарної відповідальності боржника.

Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 20 квітня 2022 року у справі No 910/2615/18 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104292231