Під час нещодавнього Форуму з конкурсного права між окремими членами Національної асоціації арбітражних керуючих розгорілася дискусія щодо організації роботи НААКУ, а також питань взаємодії асоціації з Міністерством юстиції. Ми попросили голову НААКУ Миколу Лукашука пояснити, чому виникла така дискусія і чи варто говорити про якийсь розкол в організації.
На Форумі з конкурсного права Сергій Боярчуков виступив з критикою на адресу керівництва НААКУ. Зокрема він казав про зволікання з ухваленням важливих рішень. На вашу думку, що саме стало причиною для такої критики і наскільки вона є обґрунтованою?
Почну з того, що з самого початку мені не хотілось давати якісь оцінки позиції Сергія Боярчукова. Але після того, як ця історія була оприлюднена у ЗМІ, а Андрій Палкін повідомив, що Боярчуков буквально перекрутив його слова та ще й використав з цією метою профільне медіа, як голова НААКУ, я мав відреагувати на цю ситуацію.
Насправді, у мене немає відповіді на питання, у чому полягає справжня мотивація пана Боярчукова. Можу лише з сумом констатувати, що це – перша в історії НААКУ інформаційна атака на неї. І сумно, що спровокував її один з членів нашої асоціації, який, мабуть, досі знаходиться у минулорічному виборчому процесі.
Що ж стосується безпосередньо тих «скандальних» речей, на які він акцентує увагу, то давайте завернемося до фактів. З моменту створення НААКУ на світ з’явились 22 регіональні ради арбітражних керуючих; ми затвердили алгоритм захисту арбітражних керуючих, порядок контролю за дотриманням кодексу етики. Розпочата робота над впровадженням кабінету арбітражного керуючого. Очікуємо затвердження персонального складу Науково-консультаційної ради. Це – доволі об’ємна та копітка робота.
Крім того, ми вже запустили механізм прийняття повноважень від Міністерства юстиції. У міністерства є дві групи повноважень: перше – це повноваження контролю, які безпосередньо стосуються дотримання Кодексу з процедури банкрутства та друге – підвищення кваліфікації. Саме над другим питанням ми зараз плідно співпрацюємо разом з кваліфікаційною комісією.
Наразі ми вирішуємо, яким чином будемо підвищувати кваліфікацію, оскільки зараз Мінюст готовий передати нам повноваження тільки у цій частині. В листопаді кваліфікаційна комісія має надати Раді арбітражних керуючих України свої пропозиції з цього питання.
Щодо повноважень з контролю, то в цьому напрямі ми також співпрацюємо, але тут ситуація дещо складніша. Перевірки у регіонах здійснюють регіональні осередки Мінюсту та відділи з банкрутства. Ми проаналізували собівартість цих відділів, вона становить близько 1 млн. гривень на місяць. У асоціації зараз немає таких грошей.
Вирішити це питання можна через зміни до Кодексу. Сьогодні у арбітражного керуючого є декілька типів контролю: судовий контроль, контроль Мінюста, контроль саморегулівної організації з питань дотримання Кодексу етики. Насправді ж в нього має бути тільки судовий контроль і контроль з дотримання кодексу етики, а всі інші планові перевірки – пережиток радянської системи. Але відповідні зміни потрібно внести на законодавчому рівні.
Нещодавно делеговано членів Ради до робочої групи зі стандартів професії арбітражного керуючого, також працює робоча групу щодо внесення змін до Кодексу з процедур банкрутства. Крім того спільно з Мінюстом ми розробили великий законопроект про внесення змін у Кодекс, він вже переданий на розгляд Кабінету Міністрів. Тож казати те, що нічого не зроблено – це виключно бажання хайпу та PR. Після семінару в Одесі присвяченому інституційній розбудові СРО, ми маємо неймовірний рівень комунікації та довіри між Радою арбітражних керуючих України і регіональними радами. Окремо хочу подякувати членам Ради України та головам регіональних рад за плідну роботу.
Також підіймалося питання стосовно членських внесків і створення ревізійної комісії. Що вже зроблено в цьому напрямі?
Звісно, ми рухаємося і по цьому треку. На з’їзді, на якому утворювалася Асоціація, обговорювалося питання ревізійної комісії. Це питання приймається виключно з’їздом, тобто навіть обрати ревізійну комісію, затвердити бюджет та розмір членських внесків на 2021 рік, можливо тільки завдяки з’їзду. Це нереально зробити ані рішенням Ради, ані рішенням голови, і всі про це чудово знають. Це питання обговорювалося лідерами спільноти в Одесі ще у жовтні. До відома, на заході також був наш критик. Тому коли хтось каже, що не знав про ці плани – це, м’яко кажучи, не зовсім відповідає дійсності.
Щодо членських внесків спільнота має дві позиції: більшість підтримує розмір мінімальної заробітної плати, хтось підтримує його у розмірі 3-4,5 тис. гривень. Розмір щорічних внесків буде визначитись з оцінки потреб бюджету, і питання проведення з’їзду в умовах карантину розглядатиметься на засіданні Ради арбітражних керуючих України цієї п’ятниці. Це та інші питання постійно на контролі у Ради.
Окремі спікери казали, що НААКУ було б доречно брати приклад з Верховної Ради «яка може дозволити собі спочатку прийняти недосконалий закон, а потім – вносити до нього правки». На вашу думку, чи дійсно такий підхід є безпечним? Чи не зашкодить це розвитку НААКУ?
Знаєте, в мене є зустрічне питання. Уявіть, що ви арбітражний керуючий і щодо вас розглядається питання дотримання Кодексу етики. За результатами цього розгляду до вас можуть застосувати певні покарання. Ви б хотіли, щоб це рішення ухвалювалося швидко, з помилками, на підставі недосконалого документа, а потім в нього вносили правки? Думаю, що ні.
До речі, я дуже радий, що попри всю критику з боку окремих осіб і не зважаючи на наявність різних груп в Раді арбітражних керуючих України, вона діє спільно і завжди намагається виважено підходити до складних питань.
А не могли ви трохи більше розказати про перемовини з Мін’юстом щодо передачі повноважень, що стосуються питань дисциплінарних проваджень стосовно арбітражних керуючих?
Як я вже казав, тут є дві позиції. Перша – контроль дотримання Кодексу етики. Він зараз проводиться на рівні регіональних рад НААКУ, вже було розглянуто дві скарги на арбітражних керуючих. Друга позиція: плановий контроль. Раз на два роки у арбітражного керуючого проходять перевірки, щодо дотримання КУЗПБ які проводить Мінюст. Щоб вирішити це питання, потрібні зміни до Кодексу. Вже у листопаді наша робоча група щодо внесення змін в КУЗПБ проведе засідання за участю парламентаріїв, в тому числі з комітету економічної політики, там ми розглянемо варіант підготовки законопроекту по внесенню змін до Кодексу, який стосується арбітражного керуючого. Це все заплановано ще з вересня. Тому коли хтось каже, що не знав про ці плани – це, м’яко кажучи не відповідає дійсності.
Хочу наголосити: попри всі дискусії, Рада арбітражних керуючих України – єдина, та дуже плідно працює!