Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ольвія» до ОСОБА_1 про
стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого
районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року і постанову
Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11 травня 2016 року о 18 год 10 хв ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Хюндай», скоїв зіткнення з транспортним засобом «Форд Транзит» під керуванням водія ОСОБА_2.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року винним у вказаній ДТП визнано ОСОБА_1.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «Форд Транзит» є ТОВ «БК «Ольвія», цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
Цивільна відповідальність відповідача застрахована у Приватній акціонерній
компанії «Страхова компанія «Україна» (далі – ПрАТ «СК «Україна»).
Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 25 травня 2016 року
вартість матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого автомобіля
ТОВ «БК «Ольвія» внаслідок ДТП, становить 45 502,29 грн.
12 травня 2016 року ТОВ «БК «Ольвія» повідомило телефоном про ДТП ПрАТ «СК «Україна», яке зафіксувало заяву та повідомило номер справи.
06 липня 2016 року позивач надіслав до ПрАТ «СК «Україна» документи, необхідні для виплати відшкодування, проте вони повернуті поштою за закінченням терміну зберігання. Позивач не отримав від страховика відповідача
жодної страхової виплати.
Оскільки страхової виплати здійснено не було, ТОВ «БК «Ольвія» просило суд стягнути на його користь з відповідача зазначену матеріальну шкоду та судові
витрати.
ОЦІНКА СУДУ
Направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що проблемним регулюванням у цій справі є визначення відповідальної за шкоду особи у випадках: якщо страхова компанія фактично не здійснює страхову діяльність, або позбавлена членства в МТСБУ та/або ліцензії, або перебуває у стадії припинення, або визнана банкрутом та виключена з реєстру юридичних осіб.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Закону України від 01 липня 2004 року No 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон No 1961-IV) обов’язкове
страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати
страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ. У разі припинення страховиком членства в МТСБУ уповноважений орган зобов’язаний зупинити дію ліцензії.
Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени, які мають лише право на укладення договорів міжнародного страхування
(стаття 50 Закону No 1961-IV).
Пунктом 52.1 статті 52 передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється в разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ.
Пунктом 52.2 статті 52 встановлено, що виключення страховика із членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ, зокрема, з підстав: б) відсутність у страховика ліцензії на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності або її анулювання.
Підстави позбавлення страховика ліцензії зазначено в розділі 7 Ліцензійних умов. Серед цих підстав, зокрема, нездійснення страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом останніх 12 місяців. Анулювання ліцензії страхової компанії згідно з пунктом 1.8 Ліцензійних умов означає заборону на здійснення страхової діяльності після її анулювання.
Відтак нездійснення страховиком страхової діяльності протягом 12 місяців є підставою для позбавлення його ліцензії на здійснення страхової діяльності, а позбавлення ліцензії з інших підстав у свою чергу є підставою для припинення
страхової діяльності, що в обох випадках має наслідком виключення цього
страховика зі складу членів МТСБУ (підпункт «б» пункту 52.2 статті 52 Закону No 1961-IV).
За положеннями пунктів 52.4, 52.5 статті 52 цього Закону страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори
обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов’язаний виконати свої зобов’язання згідно з укладеними ним договорами обов’язкового
страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також
внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов’язань за існуючими договорами. Зобов’язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.
Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов’язаний виконати всі договірні зобов’язання з відшкодування шкоди за договорами обов’язкового
страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.
Як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов’язане
відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика –
учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов’язань за договором обов’язкового страхування цивільно-правової
відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону No 1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика – повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону No 1961-IV).
Обов’язок з виконання договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.
Відтак відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов’язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов’язань страховика за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов’язань за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників транспортних засобів.
В інших випадках страховик зобов’язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.
У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій
Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.
Закон не передбачає обов’язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БК «Ольвія» на відшкодування матеріальної шкоди 45 502,29 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на порушення зазначених вище норм матеріального права вважав, що потерпілий вправі
відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне
відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у рамках деліктного зобов’язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.
Велика Палата Верховного Суду вважає такий висновок судів попередніх інстанцій щодо абсолютного права потерпілої особи на відшкодування шкоди
помилковим з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі No 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають
цивільні права й обов’язки, пов’язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий
набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов’язок виплатити відповідне відшкодування за Законом No 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом No 1961-IV
випадках – МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо
розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом No 1961-IV не має обов’язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку)
винуватець ДТП не звільняється від обов’язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов’язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Підстав для відступу від такого правового висновку Велика Палата Верховного Суду не вбачає.
Матеріали справи не містять даних про звернення позивача до МТСБУ для отримання відшкодування після відкриття процедури банкрутства страховика.
Крім того суди не встановили і сторони не посилались, що договір обов’язкового
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладено винною особою після припинення членства страхової компанії в МТСБУ.
Направляючи справу до Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що ПрАТ «СК «Україна» виключене із членів МТСБУ.
Крім того, з відкритих джерел убачається, що відносно страхової компанії ухвалою Господарського суду м. Києва від 05 лютого 2018 року порушено провадження про банкрутство, а 17 липня 2019 року Господарський суд м. Києва
визнав компанію банкрутом і затвердив ліквідаційний баланс (справа No 910/842/18); 08 серпня 2019 року страхова компанія виключена з Державного
реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців уже після відкриття провадження у справі, що переглядається, а тому позивач не був позбавлений
можливості в установленому законом порядку та встановлені законом строки
звернутись до страхової компанії з вимогою про відшкодування виплачених
потерпілій особі коштів.
Відтак у судів попередніх інстанції не було підстав для відшкодування шкоди за рахунок винної у ДТП особи, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню. Судові рішення, які ухвалені з порушенням норм матеріального права, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення – про відмову в позові.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 22 лютого 2022 року у справі No 201/16373/16-ц можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104827809.