28 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.
Суд установив, що спірним житловим приміщенням є квартира, яка надана ОСОБА_1 на сім’ю з п’яти осіб, зокрема позивача та її дітей – третіх осіб у справі
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані в квартирі по теперішній час. Під час перебування у шлюбі сина позивача ОСОБА_3 з ОСОБА_4 у них народилась дочка ОСОБА_2, яка зареєстрована в спірній квартирі. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_3 з ОСОБА_4 у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки і відповідач не проживає у спірній квартирі тривалий час.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, задовольнив
зустрічний позов ОСОБА_2 та зобов’язав вселити її до квартири.
Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення, яким
позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив і визнав ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою; зустрічний позов ОСОБА_2 залишив без задоволення.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
У справах про в изнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право
користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно
з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі
їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо) суд може продовжити цей строк.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв’язку з чим указане питання вирішується судом у кожному
конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Верховний Суд звернув увагу на те, що при тимчасовій відсутності за особою
продовжує зберігатися намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності, а також ставлення відповідача до спірного житла.
З урахуванням норм житлового права та практики ЄСПЛ Верховний Суд дійшов
висновку про те, що принцип пропорційності втручання у право особи на користування житлом шляхом визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не буде порушено у випадку, якщо особа тривалий час не проживає у спірному житловому приміщенні без поважних причин, не ставиться до нього, як до свого постійного місця проживання, тому не має з ним достатніх триваючих зв’язків.
Визнаючи ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою,
апеляційний суд виходив із того, що матеріали справи містять докази на підтвердження факту відсутності ОСОБА_2 понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, проте не звернув уваги на те, що непроживання ОСОБА_2 у спірній квартирі протягом тривалого часу було зумовлено саме наявністю у неї перешкод з боку ОСОБА_1.
Місцевий суд встановив, що сторонами не оспорюється факт існування конфлікту між ними щодо питання користування спірною квартирою. Одночасно звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що після досягнення 18 років вона неодноразово зверталася до ОСОБА_1 з проханням надати можливість проживати у квартирі, зокрема брати участь в її утриманні, але остання кожного разу відмовляла.
Суд першої інстанції встановив факт існування перешкод у ОСОБА_2 в користуванні спірною квартирою, тому його висновок про необхідність усунення перешкод шляхом вселення та відсутність підстав для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є правильним.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі No 754/15542/19 (провадження No 61- 6752св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98705105