За обставинами кримінального провадження суди попередніх інстанцій визнали винуватими й засудили обвинуваченого за ч. 3 ст. 368 КК України та обвинувачену за ч. 5 ст. 27 – ч. 3 ст. 368 КК України. У касаційній скарзі сторона захисту ставила під сумнів законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, оскільки до обвинувального акта не були долучені постанови прокурора про визначення групи прокурорів. Натомість сторона обвинувачення надала касаційному суду копії відповідних постанов про визначення групи прокурорів.
Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, ОП ККС ВС вказала, що процесуальні документи, які підтверджують наявність повноважень у певної особи, не є доказами у провадженні, тому суд касаційної інстанції може перевірити наявність повноважень у слідчого, прокурора на проведення ними тих чи інших процесуальних дій у цьому провадженні на підставі наданих прокурором документів.
Наявність у прокурора чи слідчого відповідних повноважень у кримінальному провадженні не залежить від того, суд якої інстанції перевірить відповідні процесуальні документи. Адже оцінка наявності чи відсутності повноважень судом є ретроспективною, оскільки певні повноваження мали бути у прокурора на певному етапі руху кримінального провадження.
Якщо стороною обвинувачення відповідні процесуальні підстави долучено на стадії касаційного розгляду і сторона захисту має можливість ознайомитися із відповідними процесуальними рішеннями, висловити свої міркування щодо них, то суд касаційної інстанції має повноваження оцінити обґрунтованість доводів сторони захисту про здійснення досудового розслідування неуповноваженими особами, про недопустимість доказів на цій підставі.
Постанова ОП ККС ВС від 7 квітня 2025 року у справі № 349/508/16-к (провадження № 51-3565кмо24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/126649292
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.