Належним цивільний відповідачем у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 414 КК (порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, що спричинило смерть потерпілого) є військовослужбовець, який такі правила порушив, а не військова частина, в якій він проходив військову службу, з огляду на те, що військовослужбовець був обізнаний із технічними властивостями зброї, неодноразово проходив інструктаж щодо її використання та застосування, права на отримання зброї, з якої було здійснено постріл, він не мав, під час події він перебував у тій частині сховища складу озброєння і боєприпасів військової частини, куди не мав права заходити.
Обставини справи: ОСОБА_1, будучи старшиною роти оперативного призначення (на бронеавтомобілях) військової частини НГУ, перебуваючи у сховищі складу озброєння і боєприпасів, діючи в порушення положень статей 3, 27, 68 Конституції України, статей 1, 15, 18 Закону України «Про національну гвардію України» в редакції від 30.07.2015, статей 12, 13, 20 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, п. 9 Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 No 657 в редакції від 11.08.2015, сидячи в кріслі, яке розташовувалося у дальній частині кімнати за стійкою праворуч, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень або смерті ОСОБА_5, при цьому усвідомлюючи властивості зброї як такої, що становить підвищену небезпеку для оточуючих, діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг це передбачити, тримаючи пістолет у правій руці, не перезаряджаючи та не перевіряючи положення запобіжника, направив його ствол у сторону, де біля стійки у положенні звернений лівою задньо-боковою поверхнею грудної клітки до дульного зрізу пістолету знаходився ОСОБА_5, та шляхом випадкового натискання на спусковий гачок здійснив один не контрольований постріл у бік
ОСОБА_5, чим спричинив останньому вогнепальне кульове наскрізне
проникаюче поранення грудної клітки з ушкодженням легень, серця і грудної аорти, яке супроводжувалось гострою крововтратою, від чого останній помер на місці.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 414 КК. Місцевий суд задовольнив частково цивільні позови ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Ухвалив стягнути з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 300 000 грн (кожному). Також ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1/3 середньомісячного заробітку загиблого батька ОСОБА_5, що становить 1 596,21 грн – одноразовою виплатою за 3 роки в розмірі 57 463,47 грн та з 08.09.2018 до досягнення 18 років ОСОБА_4 – щомісячно, платіж в сумі 1 596,21 грн.
Апеляційний суд залишив без зміни вказаний вирок.
У касаційній скарзі засуджений вважає, що з огляду на положення ч. 1 ст. 1177, ч. 1 ст. 1172 та частини 1, 2 ст. 1187 ЦК особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діяннями засудженого у цій справі, є військова частина НГУ, оскільки шкода була завдана під час виконання ОСОБА_1 службових обов’язків, де він проходив військову службу за контрактом, у службовий час і на території військової частини, та внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. На думку засудженого, матеріальна та моральна шкода, завдана дією джерела підвищеної небезпеки, має відшкодовуватися цивільним позивачам військової частини НГУ, якій пістолет належить на праві оперативного управління.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС не встановлено істотних
порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного
застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б вказували
на безумовні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Колегія суддів ККС визнала необґрунтованими вказані вище доводи у касаційній скарзі з огляду на таке.
За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, обвинувачений ОСОБА_1, будучи обізнаним з технічними властивостями
короткоствольної нарізної ручної вогнепальної зброї, отримавши необхідну
спеціальну підготовку поводження з вказаним видом зброї, неодноразово пройшов інструктаж щодо її використання та застосування, перебуваючи в тій
частині сховища складу озброєння і боєприпасів військової частини НГУ, куди
він не мав права заходити, взяв пістолет, який до виконання ним своїх
військових обов’язків не мав відношення, він не повинен був його отримувати.
Його протиправні дії містять склад кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 414 КК. Крім того, отримання обвинуваченим пістолету на
сховищі, не входило до його службових обов’язків. ОСОБА_1 від ОСОБА_5 в цей
день вже отримав зброю та боєприпаси, а тому знаходився в приміщенні
сховища боєприпасів безпідставно, при цьому не виконуючи жодних своїх
військових обов’язків.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що поводження ОСОБА_1 зі зброєю (пістолетом) у цьому випадку не є джерелом
підвищеної небезпеки.
Колегія суддів ККС погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що за встановлених фактичних обставин справи, обов’язок по відшкодуванню шкоди правильно покладено на винну особу, і визнано ОСОБА_1 належним цивільним відповідачем при стягненні на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральної шкоди, завданої злочином, та відшкодування на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди.
З урахуванням обставин кримінального провадження, даних які характеризують особу засудженого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині моральної шкоди. Також, на думку колегії суддів ККС, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що цивільний позов заявлений ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню. Встановлений розмір стягнутої судом першої інстанції як моральної, так і матеріальної шкоди, завданої злочином, є розумним, співмірним та обґрунтованим.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційних скарг сторони захисту, в тому числі і тим, на які засуджений посилається у касаційній скарзі, та навівши достатні підстави
прийнятого рішення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду у відповідній
частині без зміни. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Детальніше з текстом постанови ВС від 02.06.2022 у справі No 367/274/19 (провадження No 51-5605км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104667114.