16 липня 2026 року Суд Європейського Союзу (Велика палата) ухвалив рішення у справі C-196/24 [Aucrinde] за преюдиційним запитом суду великої інстанції міста Шамбері (Франція), роз’яснивши межі підстав для відмови у виконанні транскордонного запиту про збір доказів за Регламентом (ЄС) 2020/1783.
Обставини справи
Позивач звернувся до окружного суду Генуї (Італія) з вимогою визнати його позашлюбним сином покійного чоловіка, похованого у Франції, дозволити носити його прізвище та підготувати експертний висновок про біологічне батьківство після ексгумації тіла ймовірного батька. Законні діти покійного заперечили проти аналізів власної крові для гематологічної експертизи й натомість зажадали, щоб генетичне тестування провели безпосередньо на тілі їхнього покійного батька за місцем поховання. Суд Генуї призначив таку експертизу й ексгумацію.
18 листопада 2022 року італійський суд направив до суду великої інстанції міста Шамбері запит за Регламентом (ЄС) 2020/1783 про виконання цієї слідчої дії — ексгумації тіла та відбору зразка ДНК. Французький суд встановив, що запит підпадає під дію регламенту й є прийнятним, однак мав сумніви: французьке право (стаття 16-11 Цивільного кодексу Франції) прямо забороняє ідентифікацію особи методом дактилоскопії ДНК після смерті, якщо покійний не надав на це прямої явної згоди за життя. Тому французький суд запитав Суд ЄС, чи дозволяє частина 2 статті 12 Регламенту відмовити у виконанні запиту на підставі суперечності «процедури» фундаментальним принципам права запитуваної держави, а також як тлумачити статті 1 (гідність) і 7 (приватне життя) Хартії основоположних прав ЄС у цьому контексті.
Перше питання: чи можна відмовити на підставі матеріального права запитуваної держави
Суд ЄС нагадав структуру Регламенту: він розмежовує запитуючий суд (який на підставі власного матеріального права вирішує, які докази потрібні для розгляду справи) і запитуваний суд (який виконує запит відповідно до власного процесуального права). Частина 2 статті 12 Регламенту, що вимагає виконання запиту «відповідно до свого національного права», стосується лише процесуальних правил збору доказів, а не матеріального права запитуваної держави.
Суд підкреслив: стаття 16 Регламенту містить вичерпний перелік підстав для відмови у виконанні запиту, а преамбула регламенту (пункт 16) прямо вимагає обмежити такі підстави «суворо визначеними винятковими ситуаціями». Оскільки виняткові підстави для відмови мають тлумачитися обмежувально, і додавання нової підстави — на кшталт суперечності матеріальному праву запитуваної держави, — не передбаченої статтею 16, підірвало б саму ефективність системи судової співпраці, встановленої Регламентом.
Відповідно, оцінка того, чи допустиме проведення генетичного тестування ймовірного батька після ексгумації для встановлення батьківства, має здійснюватися запитуючим (італійським) судом на основі італійського матеріального права — яке, за матеріалами справи, визнає право особи знати своє походження і дозволяє посмертне генетичне тестування після ексгумації тіла ймовірного батька в межах судового провадження про встановлення батьківства, — а не французьким судом на основі статті 16-11 Цивільного кодексу Франції.
Друге питання: роль Хартії основоположних прав ЄС
Суд визнав, що застосування Регламенту є впровадженням права ЄС у розумінні статті 51(1) Хартії, а тому національні суди зобов’язані дотримуватися вимог основоположних прав. Однак Суд вказав: саме на запитуючому суді лежить обов’язок перевірити відповідність власного рішення про призначення слідчої дії основоположним правам, гарантованим правом ЄС, — це прямий наслідок принципу взаємної довіри між державами-членами, який вимагає, щоб кожна держава презюмувала дотримання основоположних прав іншими державами-членами, за винятком надзвичайних обставин.
Суд ЄС також навів практику Європейського суду з прав людини щодо статті 8 Конвенції (право на приватне життя), яка застосовується як мінімальний стандарт захисту й для статті 7 Хартії: право на встановлення власного походження є невід’ємною частиною поняття приватного життя (справа «Джаггі проти Швейцарії», 2006), а сам по собі захист інтересів ймовірного батька не може бути достатньою підставою для відмови особі в реалізації цього права — відмова провести посмертну генетичну експертизу через відсутність попередньої явної згоди ймовірного біологічного батька становила невиправдане втручання у право заявника знати своє походження (справа «Паско проти Франції», 2011).
Суд встановив, що з матеріалів справи не вбачається, що суд Генуї не врахував належним чином питання людської гідності при зважуванні конкуруючих інтересів, і не виявив жодних обставин, які свідчили б про виняткову ситуацію, що виправдовувала б сумнів запитуваного суду в сумісності запитаної слідчої дії з основоположними правами ЄС.
Резолютивна частина
Суд ЄС постановив: частина 2 статті 12 Регламенту (ЄС) 2020/1783, витлумачена у світлі статей 1 і 7 Хартії основоположних прав ЄС, має тлумачитися так, що вона не дозволяє запитуваному суду відмовити у виконанні запиту про слідчу дію зі збору доказів — генетичного зразка, відібраного після ексгумації тіла ймовірного батька, переданого відповідно до цього регламенту запитуючим судом, у якому розглядається справа про встановлення батьківства, — обґрунтовуючи таку відмову тим, що норма матеріального права держави-члена запитуваного суду забороняє збір таких доказів.
Значення рішення
Це рішення чітко закріплює принцип суворого розмежування процесуального й матеріального права в системі транскордонної судової співпраці зі збору доказів у цивільних і комерційних справах у межах ЄС: держава-член, до суду якої надійшов запит про виконання слідчої дії, не може використовувати власні матеріально-правові заборони (навіть такі, що пов’язані з фундаментальними цінностями на кшталт поваги до тіла померлого) як підставу для відмови у співпраці, оскільки перелік підстав для відмови у статті 16 Регламенту є вичерпним, а оцінка відповідності запитуваної слідчої дії основоположним правам ЄС покладається на суд держави, що звертається із запитом, а не на суд, який його виконує.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.