Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332-1
та ч. 1 ст. 366 КК і виправдано, оскільки не встановлено достатніх доказів для
доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
За ухвалою апеляційного суду зазначений вирок місцевого суду залишено без
зміни.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: як убачається зі змісту вироку, однією з підстав для виправдання ОСОБА_1 суд зазначив, зокрема, недотримання органом досудового розслідування вимог КПК щодо реалізації права на захист шляхом
забезпечення якісного перекладу процесуальних документів.
З приводу констатованого судом першої інстанції порушення права ОСОБА_1 на захист внаслідок неякісного перекладу ряду процесуальних документів та незасвідчення окремих із них перекладачем прокурор в апеляційній скарзі
зазначав, що під час вручення ОСОБА_1 у присутності захисника і перекладача
повідомлень про підозру та обвинувального акта разом із перекладами арабською мовою ні від ОСОБА_1, ні від його захисника не надходили заяви про незрозумілість суті підозри та обвинувачення, про невідповідність перекладів оригіналам процесуальних документів, а під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК, яке також відбувалося у присутності захисника і перекладача, жодних заяв, клопотань, скарг стосовно якості перекладу та незрозумілості обвинувачення не надходило. Так само, за твердженням в апеляційній скарзі прокурора, не надходило таких заяв від ОСОБА_1 та його захисників і в суді першої інстанції під час підготовчого провадження, яке неодноразово відкладалося для надання часу для спілкування ОСОБА_1 із захисниками та для ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження. При цьому прокурор в апеляційній скарзі звертав увагу апеляційного суду на те, що під час проведення судом першої інстанції підготовчого засідання ОСОБА_1 наголошував на бажанні укласти угоду з прокурором, а в судовому засіданні прокурором було оголошено обвинувальний акт, після чого суд ретельно роз’яснив ОСОБА_1 суть обвинувачення і з’ясував, чи розуміє він, у чому його обвинувачують та чи визнає він свою винуватість, на що останній заявив, що обвинувачення йому зрозуміле, але вину він не визнає. Про незрозумілість суті обвинувачення ОСОБА_1 заявив лише після заміни захисника під час судового розгляду кримінального провадження. Також прокурор акцентував, що ні від ОСОБА_1, ні від його захисника не надходило клопотань про надання процесуальних документів у справі з перекладом арабською мовою. Правом запросити перекладача на власний вибір ОСОБА_1 не скористався.
При цьому, аргументуючи свою позицію щодо незгоди з висновками суду першої інстанції у цій частині, прокурор посилався на положення ст. 29 КПК, яка
зобов’язує надавати у перекладі на рідну або іншу мову, якою володіє учасник
кримінального провадження, якщо він не володіє чи недостатньо володіє
державною мовою, тільки судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд
по суті. Переклад інших процесуальних документів здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Як зауважив прокурор, вимоги вказаної статті
спрямовані на забезпечення права осіб, які не володіють державною мовою,
реалізувати свої права рідною або мовою, якою вони володіють, за участю
у випадку необхідності перекладача. Тому, на переконання прокурора, за відсутності заяв ОСОБА_1 та його захисника про незрозумілість вищевказаних процесуальних документів під час їх вручення немає підстав стверджувати про порушення його права на захист через неякісний переклад цих процесуальних документів. Усі слідчі і процесуальні дії у кримінальному провадженні з ОСОБА_1 проводилися за участю перекладача.
Стосовно висновку перекладача Центру перекладів про невідповідність перекладу процесуальних документів оригіналам цих документів прокурор
зазначав, що у цьому висновку не наведено обґрунтування, у чому полягає така
невідповідність, а тому неможливо зробити висновок, наскільки ця невідповідність вплинула на ефективність здійснення захисту від пред’явленого обвинувачення. Також прокурор звертав увагу на те, що суд не пересвідчився у наявності в цьому центрі перекладача арабською мовою та не з’ясував рівня його кваліфікації.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, відхиляючи зазначені вище
доводи апеляційної скарги прокурора, цей суд жодних аргументованих відповідей на них не дав, формально погодившись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками про визнання всіх зібраних органом досудового розслідування та наданих стороною обвинувачення в судовому засіданні доказів недопустимими через порушення права ОСОБА_1 на захист, на реалізацію його процесуальних прав мовою, якою він володіє, та ненабуття ним статусу підозрюваного внаслідок невручення йому письмової підозри в перекладі арабською мовою.
Детальніше з текстом постанови ВС від 12.07.2021 у справі No 759/4149/17 (провадження No 51-5290км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98368360