Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, недобросовісна поведінка інших спадкоємців та нотаріуса щодо повідомлення такого спадкоємця про існування заповіту є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщин: КЦС ВС

16 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Суд встановив, що відповідачі є рідними братом та сестрою. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та племінником ОСОБА_2. ОСОБА_4 є матір’ю відповідачів і бабою ОСОБА_1. Відповідно до заповіту ОСОБА_4 заповіла належний їй житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, на якій він розташований, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частинах кожному.

Після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_3 нотаріусом заведена спадкова справа. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки за тією ж адресою, оскільки він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини та у зв’язку з відсутністю доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили на подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.Верховний Суд прийняв постанову, в якій зазначив таке.За змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.

Предметом спору у цій справі є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1, оскільки останній після смерті своєї баби як її спадкоємець за заповітом, пропустив строк для прийняття спадщини. Позивач вказував, що він не мав права на спадщину за законом у першу чергу, не знав про існування заповіту, тому не звертався до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку.

Мати позивача ОСОБА_3 під час розгляду справи підтвердила ті обставини, що у неї з сином були неприязні стосунки, тому вона не повідомляла йому про існування заповіту та наявність у нього спадкових прав щодо майна ОСОБА_4.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат»нотаріус або в сільських населених пунктах – посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз’яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року No 296/5.

Отже, на нотаріуса покладено обов’язок щодо повідомлення спадкоємця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Допитаний у судовому засіданні нотаріус зазначав, що позивача не було повідомлено про відкриття спадщини, наявність на його ім’я заповіту.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Ураховуючи обставини справи, наявність заповіту на користь позивача як спадкоємця майна ОСОБА_4, недобросовісну поведінку відповідачів та нотаріуса, а також наведені позивачем причини, які є об’єктивними та істотними труднощами, суди відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишено без змін.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі No 130/2517/18 (провадження No 61-14962св19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91680615