Сама по собі бездіяльність боржника щодо добровільної сплати певної грошової суми на виконання рішення господарського суду про її стягнення з такого боржника автоматично не свідчить про наявність підстав до його притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення (ст. 382 КК) про стягнення з останнього певної суми за невиконання договору у сфері господарської діяльності.
Обставини справи
обвинувачений, діючи умисно, достовірно знаючи про обов’язковість виконання рішення господарського суду, яким з нього стягнуто 99151,83 грн, і маючи реальну можливість щодо його виконання, відкрив у відділенні ПАТ АБ «Укргазбанк» новий рахунок, проводив по ньому господарські операції в гривнях на загальну суму по дебету 376645 грн та по кредиту 376925,72 грн.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 382 КК.
У касаційній скарзі захисник вказує про відсутність об’єктивної та суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК.
Позиція ККС: скасовано рішення судів попередніх інстанцій, кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Обґрунтування позиції ККС
колегія суддів ККС вказала, що сама по собі бездіяльність щодо добровільної сплати боржником певної грошової суми на виконання рішення господарського суду про її стягнення з останнього автоматично не свідчить про наявність підстав до його притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення про стягнення з останнього певної суми за невиконання договору у сфері господарської діяльності.
В цій справі має вагоме значення, проте залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій, що ні в рішенні господарського суду, ні в ГПК, ні в Законах «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження», ні в іншому нормативному регулюванні відповідних правовідносин не йдеться про визначення порядку та встановлення строку щодо добровільної сплати грошової суми, стягнути яку з фізичної особи-підприємця обвинуваченого ухвалив господарський суд.
Зміст правового регулювання щодо виконання рішення суду господарської юрисдикції та встановлений законом спосіб виконання судового припису про стягнення з фізичної особи-підприємця обвинуваченого на користь фізичної особи-підприємця грошової суми унеможливлюють саме твердження про кримінальну протиправність поведінки фізичної особи-підприємця, що виявляться в бездіяльності зі сплати в добровільному порядку відповідної суми, яка не обмежена аби якими строками, умовами чи обставинами.
За нормами господарського процесуального закону виконання рішення господарського суду про стягнення грошової суми через невиконання умов господарського договору провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом, у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження.
Законодавство чітко визначає спосіб виконання судових рішень господарських судів в справах про стягнення сум із суб’єктів господарської діяльності, постановлених в позовних провадженнях, де про добровільне виконання таких рішень як етап чи окрему складову їх виконання, зокрема в Розділі VII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Закону «Про виконавче провадження», не йдеться.
Рішення про стягнення грошової суми з фізичної особи-підприємця обвинуваченого не може бути визнано таким, що покладає на останнього вимогу зобов’язального характеру. У разі задоволення позовної вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця на користь іншої фізичної особи-підприємця певної грошової суми, суд стягує таку суму на користь позивача, а не зобов’язує відповідача її сплатити. Такий висновок узгоджується із правозастосовним підходом ВП ВС у п. 144 постанови від 14.11.2018 (справа № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).
Щодо юридичної оцінки дій обвинуваченого необхідно виходити зі припису резолютивної частини судового рішення, умисне невиконання якого ставилося йому у провину, а саме з того, що останньому не адресовано його виконання.
Спосіб виконання, визначений у рішенні господарського суду, – стягнути з фізичної особи-підприємця обвинуваченого на користь фізичної особи-підприємця 99 151,83 грн адресований органам виконавчої служби, які й забезпечують виконання такого рішення суду господарської юрисдикції в порядку, визначеному у законодавстві.
Обвинувачений є не адресатом судового припису, на якого покладений певний обов’язок із його виконання, а боржником щодо якого таке виконання здійснюється спеціально уповноваженим суб’єктом і за встановленим в спеціальному законі порядком.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій, за якими відкриття обвинуваченим нового банківського рахунку, після накладення арешту на існуючі рахунки, отримали юридичну оцінку як «невиконання судового рішення», Верховний Суд вважає безпідставними і вкотре наголошує, що відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах через накладений виконавцем арешт на кошти боржника є «перешкоджанням виконанню судового рішення» в розумінні ч. 1 ст. 382 КК. Натомість у формулюванні обвинувачення, висунутого обвинуваченому, не йдеться про «перешкоджання виконанню судового рішення», відповідна форма виявлення кримінального правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 382 КК, не була інкримінована обвинуваченому в порядку ст. 291 КПК, серед яких і приписи п. 5 ч. 2 цієї статті.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 18.06.2026 у справі № 344/4525/20 (провадження № 51-497км26) https://reyestr.court.gov.ua/Review/137538004
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.