Незазначення у протоколі слідчої дії опису всіх осіб та відсутність відомостей про особу, яку свідок впізнав на фото, становлять підстави для визнання доказу недопустимим

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватим пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, частинами 2, 3 ст. 185 КК, і виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

У касаційній скарзі прокурор серед іншого висловив незгоду з оцінкою протоколу впізнання особи за фотознімками як недопустимого доказу.

За результатами касаційного розгляду ВС залишив оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доказами у кримінальному провадженні, окрім іншого, були протоколи пред’явлення особи
для впізнання, які належним чином дослідив суд першої інстанції та які визнав
недопустимими, при цьому зазначив, що у протоколах пред’явлення особи для
впізнання відсутній опис усіх осіб, які пред’являлись для впізнання за номерами від одного до чотирьох, а також не зазначено про те, хто є тією особою (ПІБ), яку
свідок впізнав на відповідних фото (відомості щодо анкетних даних осіб не зазначені), та спосіб, у який було проведена така слідча дія, що призвело до порушення вимог статті 228 КПК.

Також суд зазначив, що вказаний протокол впізнання є недопустимим доказом у справі, оскільки отриманий із порушенням норм чинного кримінального процесуального закону, тому відкидається судом. Свідок ОСОБА_11 у судовому
засіданні показав, що купував в ОСОБА_1 мобільний телефон, оскільки скуповує
різні товари, у подальшому вказаний мобільний телефон він перепродав. Із приводу фактів придбання інших мобільних телефонів нічого не пояснив,
зазначивши, що не пам’ятає точних деталей та обставин.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_10, на які посилається прокурор як на підтвердження винуватості ОСОБА_1 за епізодом вчинення крадіжок телефонного мідного кабелю, суд першої інстанції зазначив, що невідомо, який
саме кабель збув ОСОБА_1 свідку, оскільки відсутні відомості про його тип,
довжину і кількість з урахуванням того, що свідок вказує лише на придбання
невеликих бухт з міді.

Тобто суд, проаналізувавши всі надані стороною обвинувачення докази, визнав недопустимими всі протоколи пред’явлення особи для впізнання, зазначив, що він лише фотографувався на фоні приміщень, на які вказував слідчий, а понятими були особи без постійного місця проживання. Таких свідків стороною
обвинувачення не було представлено суду для підтвердження проведення
вказаних слідчих дій у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, районний суд дійшов висновку, що жоден із наданих
стороною обвинувачення доказів не свідчить про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, які йому інкриміновано, а інших доказів, які би підтверджували його вину, стороною обвинувачення не надано.

Детальніше з текстом постанови ВС від 21.07.2020 у справі No 331/2390/17 (провадження No 51-1230км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/90563134

Аналогічну правову позицію ВС висловив у постанові від 24.09.2020 у справі No 306/2629/17 (провадження No 51-2353км20), детальніше з текстом якої можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/91855177