14 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення.
Суд установив, що між сторонами укладено договір позики, відповідач свої
зобов’язання за цим договором не виконав. Після відкриття судом провадження у справі від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла спільна заява, в якій вони просили суд визнати мирову угоду. ОСОБА_1 відповідно до умов мирової угоди просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму боргу, суму пені за час прострочення,
три відсотки річних від простроченої суми шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення в нежитловій будівлі, що належить відповідачу.
Суд першої інстанції визнав мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2;
провадження у справі закрив.
ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив
питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, оскаржив її в апеляційному порядку.
Апеляційний суд клопотання представника ОСОБА_3 – адвоката про поновлення
строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції задовольнив, поновив цей строк. Апеляційну скаргу залишив без руху з підстав несплати судового збору.
В подальшому апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 –
адвоката знову залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме
для подання клопотання з викладом поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною
скаргою представника ОСОБА_3 на ухвалу суду, мотивувавши тим, що представник ОСОБА_3 – адвокат не зазначив поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а наведені у клопотанні причини не можна вважати такими, що є поважними. При цьому сплив річний строк з дня складання повного тексту судового рішення суду першої інстанції, який є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження з огляду на таке.
Подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обв’язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо
апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обв’язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Суд першої інстанції при вирішенні спору щодо стягнення заборгованості за договором позики шляхом визнання права власності та визнання мирової угоди не залучив до участі в розгляді справи іншого співвласника спірного майна –
ОСОБА_3.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обв’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суд апеляційної інстанції має першочергово з’ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов’язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обв’язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися – закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Апеляційний суд, не звернувши уваги на наявність винятку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України, при апеляційному оскарженні
судового рішення поза межами річного строку особою, яка не була залучена до участі у справі, відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв’язку з пропуском строку апеляційного оскарження.
Крім того, ухвалою апеляційного суду клопотання представника ОСОБА_3 –
адвоката про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої
інстанції задоволено, поновлено цей строк. Але апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Властивість судового рішення як акта правосуддя залежить від набрання ним
законної сили. Після набрання рішенням суду законної сили воно починає діяти в повну міру, проявляються всі його правові властивості: загальнообов’язковість,
незмінність, неспростовність, виключність, преюдиціальність та реалізованість.
Зазначене дозволяє забезпечити захист порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів суб’єктів процесу. Зокрема, незмінність судового рішення виникає до набрання ним законної сили і полягає в тому, що після його проголошення суд, який ухвалив рішення, не має права сам його скасувати або змінити.
Апеляційний суд, відмовляючи представнику ОСОБА_3 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, зазначеного не врахував і, по суті,
скасував своє ж судове рішення про поновлення цього строку.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі No 638/8647/17 (провадження No 61-343св22) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106264410.