ВС розглянув касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, якою скасовано вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, засуджених цим вироком за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК.
У касаційній скарзі, крім іншого, ставиться питання про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4.
ВС скасував оскаржувану ухвалу та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ВС констатував, що апеляційний суд, приймаючи таке рішення, виходив з того, що він був одержаний органом досудового розслідування без дотримання
порядку, встановленого частинами 1 та 6 ст. 240 КПК, а саме у протоколі не було зазначено жодних даних про умови і результати слідчого експерименту, а лише наявна відмітка слідчого про те, що під час слідчого експерименту проводився відеозапис, який приєднаний до протоколу, а також не було досягнуто мети її проведення – перевірки відомостей про обставини події злочину.
Як убачається зі змісту протоколу, слідчий експеримент був проведений слідчим за участю підозрюваного ОСОБА_4, його захисника та двох понятих. Результати експерименту було зафіксовано на відеокамеру та у подальшому записано на диск, який долучений до протоколу, про що заначено у протоколі. Як пояснив у суді першої інстанції свідок ОСОБА_8, на час проведення слідчого експерименту квартира потерпілої ОСОБА_5 була зачинена, ключі знаходились у родички загиблої, а тому потрапити всередину учасники експерименту не змогли. Із долученого до протоколу відеозапису видно, що під час проведення даної слідчої
дії ОСОБА_4, знаходячись перед дверима квартири, розповідає всім учасникам про обставини вчинення розбійного нападу, який був вчинений ним у вказаній квартирі на потерпілу разом із ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_4 розкриває такі деталі та подробиці вчиненого, які могли бути відомі тільки безпосередньому виконавцю.
Визнавши вказаний протокол слідчого експерименту недопустимим доказом,
апеляційний суд не з’ясував та не зазначив у своєму рішенні, яким чином на законність джерел отримання цього доказу та правильність його результатів
вплинуло те, що слідчим у протоколі не було описано всієї послідовності
проведення експерименту та його результатів, за умови, що до протоколу було
долучено відеозапис, на якому ці дані зафіксовано, а також те, що про всі події
злочину ОСОБА_4 детально розповів усім учасникам не в самій квартирі, а перед
її дверима, на які сам вказав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про
недопустимість протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 від 05 листопада 2014 року як доказу у кримінальному провадженні зроблений без
належного аналізу та оцінки і є передчасним.
Детальніше з текстом постанови ВС від 12.12.2018 у справі No 755/32908/14 (провадження No 51-2165км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/78715768