Європейський суд з прав людини 6 жовтня 2026 року ухвалив рішення у справі «Анар Мамедов проти Азербайджану» (Anar Mammadov v. Azerbaijan, заяви № 12043/19 та № 50484/20).
Суд одноголосно визнав три порушення: кримінальне засудження журналіста за публікації порушило свободу вираження поглядів, а вилучення його телефонів і ноутбука та огляд вмісту телефонів — право на повагу до приватного життя і право власності.
Для українських адвокатів рішення важливе передусім тим, як ЄСПЛ оцінив «добровільну видачу» речей і огляд телефону без судового рішення. Рішення ухвалила палата, тож воно ще не є остаточним (п. 2 ст. 44 Конвенції).
Обставини справи
Заявник — головний редактор азербайджанського новинного сайту. У липні 2018 року, після замаху на голову виконавчої влади міста Гянджа, він опублікував статті про можливі причини замаху. В одній зі статей він значною мірою цитував матеріал іншого видання, де мешканці міста скаржилися на поведінку посадовця і безкарність.
9 липня 2018 року журналіста кілька годин допитували в прокуратурі без адвоката. За його словами, на початку допиту в нього забрали два мобільні телефони й оглянули їх без судового рішення. Після допиту він написав і підписав продиктовану йому заяву про «добровільну» видачу телефонів, комп’ютерів і документів, а потім разом зі слідчим поїхав додому, де вилучили ноутбук і документи. Ухвали суду на вилучення не було.
Згодом його засудили за публічні заклики проти держави, перевищення службових повноважень і службове підроблення до п’яти років і трьох місяців позбавлення волі умовно з випробувальним строком два роки, а також позбавили права обіймати державні посади на два роки. Вилучені речі, за словами заявника, повернули через п’ять років у непридатному стані.
Вилучення та огляд телефонів: стаття 8 Конвенції
Уряд стверджував, що вилучення було законним, оскільки журналіст сам погодився видати речі. ЄСПЛ цей аргумент відхилив з кількох причин.
Згода без роз’яснення прав. Відмова від гарантованого Конвенцією права дійсна, лише якщо вона дана свідомо, без примусу і за мінімальних гарантій. Уряд не довів, що заявникові роз’яснили право не надавати доступ до телефонів без ухвали суду та наслідки такої згоди.
Дві взаємовиключні підстави. У постанові про вилучення слідчий послався на невідкладність, коли згода особи не потрібна, а уряд обґрунтовував законність згодою заявника. ЄСПЛ указав, що ці підстави суперечать одна одній. До того ж заява про видачу речей не містила згоди на те, щоб слідчий прийшов до житла і вилучив там ноутбук. Невідкладності слідчий також не обґрунтував, обмежившись посиланням на норму закону.
Огляд телефону потребує рішення незалежного органу. Ні слідчий, ні суд рішення про огляд вмісту телефонів не ухвалювали. ЄСПЛ наголосив: обшук вмісту мобільного телефону серйозно втручається в приватне життя і кореспонденцію і не може відповідати статті 8 Конвенції, якщо залишений на необмежений розсуд слідчого; потрібен дозвіл незалежного органу.
Немає подальшого судового контролю. Відсутність ухвали суду може бути компенсована ефективним наступним судовим контролем. Однак скарги журналіста на вилучення національні суди відмовилися розглядати по суті, не пояснивши чому.
Тому втручання не відповідало вимозі «згідно із законом».
Утримання речей: стаття 1 Першого протоколу
Ноутбук визнали речовим доказом, і суд у вироку постановив повернути його після набрання вироком законної сили. Однак доказів того, що це зроблено вчасно, уряд не надав. Телефони речовими доказами взагалі не визнавали, а слідство ще у грудні 2018 року вирішило їх повернути. ЄСПЛ дійшов висновку, що утримання речей після цих рішень було незаконним і свавільним, а утримання телефонів, які не були ні предметом, ні знаряддям, ні продуктом злочину, — непропорційним.
Засудження за публікації: стаття 10 Конвенції
Національні суди спиралися на висновок лінгвістичної експертизи та показання двох жительок Баку, які заявили, що статті їх стривожили, але не назвали жодного конкретного висловлювання. ЄСПЛ не знайшов у статтях жодного «публічного заклику»: вони мали наративний характер, а найгостріші фрази були цитатами інших людей з публікації іншого видання. Суди не оцінили, чи мав журналіст намір підбурювати до насильства і чи могли тексти реально завдати шкоди.
ЄСПЛ також відхилив аргумент уряду про «легке» покарання: умовне позбавлення волі є кримінальним покаранням, яке фіксується як судимість і може бути виконане в разі нового засудження.
Водночас порушення статті 18 Конвенції (обмеження прав з прихованою метою) Суд не встановив: доказів поза розумним сумнівом, що засудження мало на меті покарати журналіста за його діяльність, недостатньо.
Заявникові присуджено 6 000 євро компенсації моральної шкоди та 1 500 євро витрат.
Що це означає для захисту
Справа стосується Азербайджану, проте стандарти, сформульовані в ній, мають прямий вихід на українську практику:
- письмова заява про «добровільну видачу» речей, складена під час допиту без роз’яснення права відмовитися, не є дійсною відмовою від захисту статті 8 Конвенції;
- огляд вмісту вилученого телефону без дозволу незалежного органу ЄСПЛ вважає несумісним зі статтею 8 Конвенції;
- посилання слідства одночасно на невідкладність і на згоду особи свідчить про незаконність втручання;
- речі, які не визнані речовими доказами або щодо яких ухвалено рішення про повернення, мають бути повернуті невідкладно.
У рішенні ЄСПЛ прямо посилається на справу «Корнієць та інші проти України» (заява № 2599/16 та ще дві заяви, 10 липня 2025 року), в якій уже констатував проблеми України з обшуками без попередньої судової санкції.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Тенденції справ проти України від судді ЄСПЛ Гнатовського: пригнічення суддів, зазіхання на адвокатську таємницю та невідкладні обшуки — про рішення «Корнієць та інші проти України» щодо обшуків без попередньої ухвали суду.
- Огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди: ККС ВС — як Верховний Суд оцінює добровільність згоди на огляд.
- Вилучення та подальше дослідження ноутбука та мобільного телефону адвоката порушує Конвенцію — гарантії ЄСПЛ щодо огляду електронних носіїв адвоката.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
