Про опитування дитини у суді: ризики та рекомендації у цивільному та кримінальному процесі розповіли лектори Юлія Іваніна — суддя у відставці, адвокат та Олена Лісовська — суддя у відставці, адвокат під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектори докладно проаналізували разом з учасниками опитування дитини у суді, а саме:
- 1. Міжнародні акти, що мають обов’язковий характер.
- 2. Міжнародні акти, що мають рекомендаційний характер, прийняті ООН.
- 3. Міжнародні акти, що мають рекомендаційний характер, прийняті Радою Європи.
- 4. Міжнародні принципи здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх.
- 5. Судова практика Європейського суду з прав людини.
- 6. Поради щодо планування допиту.
- 7. Процес опитування дитини.
- 8. Запитання про порушника.
У рамках характеристики опитування дитини у суді акцентовано на наступному:
1. Міжнародні акти, що мають обов’язковий характер
До обов’язкових міжнародних актів (які є частиною національного законодавства України) належать:
- Конвенція про права дитини (1989 р.);
- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Ці акти:
- ратифіковані Україною;
- застосовуються судами на рівні з національним законодавством.
2. Міжнародні акти рекомендаційного характеру (ООН)
Ці акти не є обов’язковими, але використовуються для тлумачення норм:
- Мінімальні стандартні правила ООН щодо правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила);
- Мінімальні стандартні правила щодо заходів без позбавлення волі (Токійські правила);
- Керівні принципи щодо попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські принципи);
- Правила захисту неповнолітніх, позбавлених волі (Гаванські правила);
- Загальні коментарі Комітету ООН з прав дитини:
- №10 (2007) — права дітей у юстиції;
- №12 (2009) — право бути заслуханим;
- №14 (2013) — найкращі інтереси дитини.
3. Міжнародні акти рекомендаційного характеру (Рада Європи)
- Керівні принципи щодо правосуддя, дружнього до дитини (2010);
- Рекомендації щодо пробації;
- Рекомендації щодо неповнолітніх правопорушників;
- Рекомендації щодо нових підходів до ювенальної злочинності.
4. Міжнародні принципи здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх
- Принцип найкращих інтересів дитини
- Право дитини бути почутою
- Правосуддя має бути дружнім до дитини
- Повага до гідності, турбота і справедливість щодо дитини
- Забезпечення підтримки та професійної допомоги під час допиту
Також:
- дитина не може бути позбавлена права бути заслуханою лише через вік
- суд має враховувати її думку і пояснювати рішення зрозумілою мовою
5. Судова практика Європейського суду з прав людини
Кримінальні справи:
- T. v. United Kingdom;
- V. V. United Kingdom;
- S.C. v. United Kingdom;
- Panovits v. Cyprus;
- Svershov v. Ukraine;
- Yevgen Petrenko v. Ukraine.
Цивільні справи:
- Hunt v. Ukraine (2009);
- Saviny v. Ukraine (2008);
- M.S. v. Ukraine (2017);
- M. and M. v. Croatia (2015);
- Neulinger and Shuruk v. Switzerland (2010);
- Sahin v. Germany (2003);
- Sommerfeld v. Germany (2003).
6. Поради щодо планування допиту
- Правильно обрати місце і час допиту.
- Не допускати тривалого очікування дитини.
- Уникати місць, пов’язаних із травматичним досвідом.
- Не проводити допит у місці проживання дитини.
- Забезпечити комфортні умови та безпечне середовище.
7. Процес опитування дитини
Атмосфера:
- доброзичливий тон;
- проста мова;
- заборона тиску і навідних питань;
- врахування віку дитини.
Процесуальні гарантії:
- одноразовість опитування;
- право на перерви;
- пояснення процедури дитині;
- обов’язкова присутність психолога або педагога.
Мета:
- мінімізація травматизації;
- забезпечення достовірності показань.
8. Запитання про порушника
Приклади питань (через психолога або в рамках експертного висновку):
- які відносини дитини з підозрюваним/обвинуваченим;
- ставлення дитини до нього;
- чи піддається дитина впливу інших осіб;
- чи схильна до фантазування або обману.
Також доцільно з’ясовувати:
- психологічні характеристики дитини;
- її здатність сприймати та відтворювати інформацію.
Встановлення особи, що вчинила злочин, є ключовим питанням і часто неможливим без отримання від дитини опису її вигляду.
- Слід пам’ятати, що, спостерігаючи за обличчям дорослої людини, яка стоїть навпроти, дитина дивиться на неї під іншим кутом, ніж особа подібного зросту. Отже , дитина не завжди може помітити те, що нам, дорослим, здається очевидним. Тому під час опитування варто звернути увагу на те, на якій відстані й у якій позі по відношенню до дитини перебував порушник під час злочину, і чи була в дитини можливість роздивитися, як виглядало його обличчя.
- Кожна доросла людина є для маленької дитини високою, зокрема, тоді, коли вона сприймається як загрозлива, небезпечна, домінуюча особа, що має перевагу над дитиною та іншими особами. Отже, варто з’ясувати, яке враження описувана особа справила на малолітнього, і, намагаючись встановити зріст, поставити запитання через порівняння її з іншою знайомою дитині особою (наприклад, Хто з твоїх знайомих такий же великий, як X?).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.