На фоні повномасштабної війни рф проти України питання щодо дотримання конвенційних стандартів набирає ще більшої ваги. Знання, розуміння практики Європейського суду з прав людини та її імплементація в національне правозастосування охоплюють весь спектр розвитку держави загалом – і законодавства, і судової практики, і побудови суспільного життя за європейськими стандартами.
На цьому наголосив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко, повідомляє Судова влада.
Як показує щорічна статистика, основну частину порушень прав людини за Конвенцією становлять порушення статей 3, 5 та 6 Конвенції, а порушення за ст. 13 Конвенції загалом стосуються скарг на істотні порушення і констатуються ЄСПЛ в сукупності із згадуваними статтями.
«Здебільшого такі порушення Конвенції пов’язані з наявністю в Україні довготривалих системних проблем. Важливо, що успішне подолання таких проблем потребує консолідованих дій усіх органів державної влади», – зауважив Голова ВС.
Щодо встановлених ЄСПЛ порушень Україною зобов’язань за ст. 3 Конвенції (заборона катування) Станіслав Кравченко зазначив, що суди не можуть залишати без уваги скарги про жорстоке або таке, що принижує гідність, поводження працівників правоохоронних органів із затриманими, підозрюваними, обвинуваченими, засудженими особами. «Кожна заява особи про застосування недозволених методів розслідування і незаконного або неналежного тримання під вартою повинна розслідуватися як вчинення кримінально караного діяння, яке потребує не формального, а належного розслідування», – акцентував Станіслав Кравченко.
Статистичні дані за 2022–2023 роки свідчать, що попри збільшення загальної кількості випадків задоволення клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 46 % порівняно з 2022 роком, у 2023-му на 42 % стало більше випадків застосування домашнього арешту й на 128 % – його продовження. Це, за словами Голови ВС, демонструє, що українські суди почали відмовлятися від практики обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, і його продовження на користь домашнього арешту. Також порівняно з 2022 роком у 2023-му суди на 92 % частіше застосовували запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.
У світлі ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність) динаміка стосовно обрання більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, є позитивною.
Також Голова ВС зупинився на рішеннях ЄСПЛ проти України, у яких було встановлено порушення ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд). У 2023 році 76 % від загального обсягу констатованих порушень цієї статті становили скарги на надмірну тривалість розгляду справ у судах.
Окрім цього, є випадки ухвалення рішень, у яких констатоване порушення Україною ст. 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя). Ці рішення стосуються таких проблем, як:
- 1) ненаведення судами достатніх підстав для доведення наявності нагальної суспільної потреби у виселенні заявників та пропорційності такого виселення для цілей ст. 8 Конвенції, зокрема з державних гуртожитків (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Муковоз проти України», «Клименко проти України»);
- 2) надмірна тривалість розгляду справ стосовно повернення дитини до місця постійного проживання відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року та/або неналежний розгляд судами відповідних тверджень у цьому аспекті («Лях проти України», «Бахаров проти України»);
- 3) питання, пов’язані із забезпеченням участі другого з батьків у житті дитини («Терещенко проти України», «Богданов проти України», «Дубас проти України»);
- 4) неспроможність держави захистити право заявників на інформовану згоду на медичне втручання («Майборода проти України»);
- 5) спосіб звільнення з посад суддів Конституційного Суду України без чіткого тлумачення складових елементів поняття «порушення присяги» та обсягу їхнього функціонального імунітету («Головін проти України», «Овчаренко та Колос проти України»).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.