Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Особливості розірвання трудового договору (контракту) при порушенні вимог встановлених Законом України “Про запобігання корупції”, Максим Панченко, адвокат, доктор юридичних наук, член Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ, член Комітету з трудового права НААУ, викладач Київського Національного університету ім. Т. Шевченка та Національної Академії внутрішніх справ, розповів про основні теоретичні питання: конфлікт інтересів, правопорушення, пов’язане з корупцією та корупційне правопорушення. Розглянув особливості звільнення, як заходу врегулювання конфлікту інтересів, крізь призму судової практики Верховного суду.
Діяння, яке порушує встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження може розглядатися в двох вимірах:
- Правопорушення, пов’язане з корупцією (не містить ознак корупції, передбачає всі види відповідальності)
- Корупційне правопорушення (містить ознаки корупції, не передбачена адміністративна відповідальність)
Корупція – використання особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч.1 ст.3 Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.
В основі корупційного правопорушення лежить конфлікт інтересів.
Конфлікт інтересів – це суперечність між службовими (представницькими) повноваженнями і приватними інтересами.
До службових повноважень відносяться і дискреційні повноваження — це повноваження, які відповідний орган (посадова особа), приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин. Тобто, дискреційні повноваження – це та можливість, в рамках якої, ті рішення, які може приймати суб’єкт повноважень.
Приватний інтерес полягає в будь-якому майновому чи немайновому інтересі особи, у тому числі зумовлений:
- особистими
- сімейними
- дружніми
- іншими позаслужбовими стосунками
Приватний інтерес може бути зумовлений будь – чим, в ньому може лежати будь – яка ситуація. Приватний інтерес має невичерпний характер.
Заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів (ст. 29 ЗУ “Про запобігання корупції”):
- усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів
- застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень
- обмеження доступу особи до певної інформації
- перегляд обсягу службових повноважень особи
- переведення особи на іншу посаду
- звільнення особи
Звільнення особи – це є крайній захід врегулювання конфлікту інтересів.
Звільнення, як вид дисциплінарного стягнення, згідно з ст. 29 Закону визначається заходом зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів. Відповідно до ст. 34 Закону звільнення може бути застосованим, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у діяльності особи має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.
Конфлікт інтересів може бути не тільки реальним, а й потенційним, при якому у особи наявний приватний інтерес у сфері, в якій вона виконує свої службові (представницькі) повноваження, але вона його не реалізувала. Така ситуація надалі впливатиме на об’єктивність особи під час реалізації повноважень.
Проаналізувавши чинне законодавство, що прямо чи опосередковано стосується сфери запобігання корупції, можна дійти висновку, що звільнення застосовується до особи, яка порушила вимоги та обмеження щодо запобігання корупції та конфлікту інтересів, з, так би мовити, різних підстав:
Захід врегулювання конфлікту інтересів Відповідно до ст. 41 КЗпП підставами для розірвання трудового договору є:
● перебування всупереч вимогам Закону у прямому підпорядкуванні у близької особи,
● наявності у працівника конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб. При цьому звільнення особи можливе і без вчинення дій при наявному конфлікті інтересів та правопорушення.
Випливає із застосування до особи інших видів стягнень
- Звільнення пов’язане з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності
Вид дисциплінарного стягнення
- Звільнення пов’язане з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності (ч. 1 ст. 364 КК). Така ж відповідальність може наставати і за вчинення правопорушень, передбачених ст.ст. 172-4, 172-5, 172-7 КУпАП. Звільнення, як прямо, так і опосередковано, може бути передбачене у спеціальних законах, дисциплінарних статутах, підзаконних актах, трудових договорах (контрактах) окремих категорій суб’єктів (державних службовців, прокурорів, поліцейських тощо). Часто таке звільнення обґрунтовується неналежним виконанням своїх повноважень, порушенням професійної етики чи присяги або підривом авторитету органу.
Відповідно до ст. 147 КЗпП, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
- Догана
- Звільнення
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення
Таким чином, звільнення слід розглядати не лише як вид дисциплінарної відповідальності, а як захід запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, що має багато особливостей застосування на практиці. Особа може бути звільнена навіть без вчинення відповідного правопорушення у разі, якщо до неї не можна застосувати інших заходів врегулювання. Нечіткість та в деяких випадках відсутність положень законодавства щодо необхідності застосування звільнення як додаткового виду відповідальності до осіб, які вчинили правопорушення, пов’язані з корупцією, призводить до того, що роботодавці, звільняючи особу, вимушені посилатися на неоднозначні норми, що стосуються професійної етики, авторитету певного органу чи порушення, складеної особою, присяги.