Згідно зі ст. 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» такі особи зобов’язані лише не розголошувати таємницю, що стала їм відома у зв’язку з проведенням оперативно-розшукової діяльності.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК.
Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий суд послався, зокрема, на ряд протоколів проведення НСРД, які разом з іншими доказами було покладено цим судом в основу висновку про наявність у діях обвинуваченого складу кримінального
правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК. Як вбачається з цих протоколів,
до проведення НСРД працівниками поліції було залучено, зокрема, закупника,
який отримував кошти від працівників поліції, придбавав в обвинуваченого
психотропну речовину та добровільно видавав цю речовину працівникам поліції.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі захисник обвинуваченого вказує, зокрема, на порушення
порядку проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні, оскільки, на його думку, закупник, який був залучений до проведення НСРД, не мав доступу
до державної таємниці.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає вказані доводи у касаційній скарзі захисника необґрунтованими.
Згідно з усталеною судовою практикою ККС (зокрема, постанова ВС від 20.09.2020 (справа No 738/689/19), постанова ВС від 13.09.2022 (справа No 740/3630/20) чинне кримінальне процесуальне законодавство не вимагає
наявності доступу до державної таємниці осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності. Відповідно до ст. 11 Закону України
«Про оперативно-розшукову діяльність» на таких осіб покладається тільки обов’язок зберігати таємницю, що стала їм відома у зв’язку з проведенням оперативно-розшукової діяльності.
Детальніше з текстом постанови ВС від 26.10.2022 у справі No 202/5035/20 (провадження No 51-1166км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107078142.