Самбірський міськрайонний суд Львівської області ухвалив вирок щодо підполковника, заступника командира військової частини — начальника логістики, який визнав себе винним у перевищенні службових повноважень в умовах воєнного стану (частина 5 статті 426-1 КК України). Суд призначив покарання нижче найнижчої межі, встановленої санкцією статті, замінивши позбавлення волі на службове обмеження строком на 2 роки.
Суть правопорушення
За версією слідства, підполковник, будучи начальником для підлеглого особового складу за військовим званням та посадою, у період з 1 січня 2023 року по 30 вересня 2025 року (по окремих днях) надавав протиправні вказівки п’ятьом підпорядкованим військовослужбовцям перебувати поза межами дислокації військової частини та виконувати роботи, не пов’язані з несенням військової служби. При цьому грошове забезпечення цим військовослужбовцям нараховувалося і виплачувалося в повному розмірі — за фактичні дні відсутності на службі.
Загальна сума безпідставно нарахованого й виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди становила 564 059,40 гривень, що суд кваліфікував як істотну шкоду державі.
Визнання вини й особливий порядок розгляду
Обвинувачений повністю визнав вину, надав показання, аналогічні викладеним в обвинувальному акті, та щиро розкаявся. Сторони не оспорювали фактичні обставини справи, у зв’язку з чим суд провів судовий розгляд за скороченою процедурою відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів. Це означає, що вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися сторонами під час розгляду.
Застосування статті 69 КК: чому суд відступив від санкції статті
Ключовий правовий момент вироку — застосування статті 69 КК України, яка дозволяє призначити покарання нижче найнижчої межі санкції або перейти до іншого, більш м’якого виду покарання за наявності декількох обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості діяння.
Суд визнав сукупність таких обставин: щире каяття, активне сприяння розкриттю правопорушення та повне відшкодування завданої матеріальної шкоди військовій частині. Додатково враховано, що підсудний є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, характеризується позитивно, не перебуває на обліку в нарколога чи психіатра, здійснив два благодійні внески на потреби спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України на загальну суму 297 010 гривень, а також раніше не судимий.
Істотним фактором стала й позиція представника потерпілого — військової частини — яка підтримала можливість застосування статей 69 і 58 КК України.
На підставі цієї сукупності обставин суд призначив основне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки — тобто нижче найнижчої межі, встановленої санкцією частини 5 статті 426-1 КК України, — а потім, застосувавши статтю 58 КК України, замінив позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців на той самий строк із відрахуванням 20% грошового забезпечення в дохід держави.
Правова аргументація суду
Суд послався на практику Європейського суду з прав людини щодо пропорційності покарання як втручання держави в приватне життя особи, зокрема на справи «Бакланов проти Росії», «Фрізен проти Росії» та «Ісмайлова проти Росії», підкресливши необхідність досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства і захистом прав особи.
Суд також врахував позицію Пленуму Верховного Суду України (постанова № 7 від 24.10.2003) щодо умов застосування статті 69 КК України — необхідність наявності не менше двох обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з обов’язковим наведенням цих обставин у мотивувальній частині вироку.
Запобіжний захід і майнові питання
Суд залишив без змін раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 014 380 гривень до набрання вироком законної сили. Заставу, яку 13 жовтня 2025 року вносила третя особа, після набрання вироком законної сили постановлено повернути заставодавцю.
Суд також скасував арешт, накладений слідчим суддею Личаківського районного суду міста Львова на численні речові докази — засоби зв’язку, кошти в іноземній валюті та службові документи військової частини, — задовольнивши відповідне клопотання адвоката власника майна, і постановив повернути ці речі законним власникам.
З обвинуваченого на користь держави стягнуто процесуальні витрати у розмірі 35 656 гривень, пов’язані із проведенням комісійної судової економічної експертизи.
Практичне значення для захисту
Вирок ілюструє два практично важливих для захисту в кримінальних справах військовослужбовців аспекти. Перший: сукупність повного відшкодування шкоди, активного сприяння слідству і позитивної характеристики може бути достатньою підставою для застосування статті 69 КК України навіть у справі про особливо тяжкий злочин, вчинений в умовах воєнного стану. Другий: позиція представника потерпілого — у цьому випадку самої військової частини — щодо можливості пом’якшення покарання є вагомим фактором, який суд бере до уваги при вирішенні питання про застосування статей 69 та 58 КК України.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.