Підводні камені спорів про міжнародне викрадення дітей: адвокат Ганна Гаро

Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему «Підводні камені спорів про міжнародне викрадення дітей», Гаро Ганна, адвокат, сімейний медіатор, кандидат юридичних наук, Голова Комітету з сімейного права НААУ, співзасновник та член правління ГО “Центр сімейно-правових досліджень” та “Асоціація сімейних медіаторів України”, розповіла про про роль адвокатів у справах про міжнародне викрадення дітей та ознайомила з особливостями спорів про міжнародне викрадення дітей.

З кожним роком зростає кількість інтернаціональних шлюбів та відповідно народжених дітей у таких шлюбах. Незалежно від громадянства кожна дитина має широкий спектр прав, зокрема право на здорове зростання, духовне формування, на любов та піклування обох батьків. Попри те, що батьки мають юридично закріплені рівні права і несуть рівні обов’язки щодо своїх дітей, конфліктні ситуації й непорозуміння між ними часто призводять до викрадення дитини одним із батьків, зокрема незаконного утримування або самовільного вивезення до іншої країни.

При зверненні за допомогою до адвоката в цих справах, клієнтів можна поділити на 3 категорії:

  • Батьки, які хочуть повернути дитину до України з території іноземних держав
  • Батько іноземець, який хоче повернути дитину в країну свого постійного проживання
  • Клієнт просить правового захисту, щоб дитина залишилась в Україні

Головне в цій категорії справ те, що рішення повинні прийматися, виключно, в найкращих інтересах дитини.

З метою запровадження міжнародно-правового механізму мирного та впорядкованого повернення дітей, яких незаконно вивезено або яких незаконно утримують в іншій державі, розроблена і підписана Конвенція про цивільно – правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 (Гаазька конвенція).

Ця Конвенція поширюється не лише на незаконне вивезення дітей, але й на незаконне їх утримування .

Цивільно – правовий аспект міжнародного викрадення дітей полягає у запровадженні Гаазькою конвенцією процедури для забезпечення повернення дітей, яких незаконно вивозять або утримують на території іноземної держави, до держави їхнього постійного місця проживання. Переміщення вважається незаконним лише тоді, коли є вивезення за кордон або не повернення з-за кордону дитини, якщо права піклування про дитину, які належать заявнику, порушують.

Ключовим для виконання Гаазької конвенції є застосування найоперативніших процедур та ухвалення рішення щодо повернення дитини протягом 6 тижнів із дати порушення провадження у справі. Ефективність визначеного Конвенцією механізму забезпечується також спрощеним доступом осіб до компетентних органів.

Право вирішувати питання повернення дитини або відмовити в її поверненні мають виключно суди тієї держави, де знаходиться дитина. Якщо під час розгляду справи про повернення дитини встановлено факт незаконного переміщення або утримування дитини, за Гаазькою конвенцією, згідно це із зобов’язанням є однозначним наслідком повернення дитини до держави її постійного місця проживання.

Обов’язок доведення того, що вимоги Конвенції щодо повернення дитини виконуються, покладається на заявника. А відповідач має довести, що існує один з винятків щодо неможливості повернення. При цьому, враховуючи скорочені строки розгляду цих справ, суд повинен виважено ставитися до клопотань сторін про витребування та надання доказів.

Суд може лише розглядати надані йому докази, до функцій суду не належить пошук виправдань для відмови ухвалити рішення щодо повернення дитини.

Потрібно зазначити, що ст. 13 Гаазької Конвенції містить вичерпний перелік обставин, за яких суд (інший адміністративний орган) має право відмовити у поверненні дитини до місця постійного проживання. Зокрема, якщо в ході розгляду справи суд виявить, що:

  • Особа, установа або інший орган, що мають піклуватися про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримання
  • Існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної чи психічної шкоди або іншим чином створить для неї нестерпні умови
  • Заявник дав згоду на переміщення або утримання чи згодом дав мовчазну згоду на переміщення (утримання)
  • Дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку

Дія Конвенції поширюється виключно на цивільно-правові відносини, та не охоплює кримінально-правовий аспект щодо повернення дітей, коли встановлений факт вчинення злочину, що пов’язаний із викраденням або торгівлею дітьми. У будь-якому випадку, положення Гаазької конвенції застосовуються до випадків, які не містять складу злочину.