Команда IAC ISHR, яка проводить моніторинг судових засідань в Україні з 2017 року, підготувала порівняльний аналіз даних за період з 2017 по перше півріччя 2026 року. Порівняння свідчить, що за цей час змінилася не лише поширеність окремих категорій порушень у кримінальних провадженнях, а й сама їх структура: частина проблем, характерних для перших років спостережень, поступово втрачає вагу, тоді як інші зберігаються стабільно або посилюються, а найбільш показовим зрушенням є перехід від порушень, пов’язаних з окремими процесуальними діями, до проблем на рівні базових гарантій справедливого судового розгляду.
Методологія
Оцінка стану кримінального правосуддя за результатами багаторічного спостереження не може обмежуватися лише кількістю зафіксованих порушень — не менш показовими є їхній характер, поширеність і стійкість у часі. Саме динаміка окремих категорій порушень дозволяє простежити, які процесуальні проблеми поступово втрачають системне значення, а які зберігаються протягом багатьох років або набувають нових форм.
Порушення, які залишаються стабільно поширеними
Попри розвиток судової практики та зміну умов функціонування судової системи, кілька категорій порушень залишаються серед найпоширеніших протягом усього періоду спостережень.
Найстійкішою є проблема реалізації права на захист: вона фіксувалася вже в перших звітах IAC ISHR (обмежений доступ сторони захисту до матеріалів обвинувачення, залучення захисників за призначенням за наявності обраних адвокатів, обмеження можливостей захисника повноцінно брати участь у провадженні), а у 2024 році стала найпоширенішою категорією порушень — 43% судових засідань.
Стабільно проявляється і проблема належності судового контролю за триманням під вартою. Якщо у 2017 році спостерігачі звертали увагу передусім на недостатнє застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, то надалі дедалі помітнішою стала проблема формального або автоматичного продовження тримання під вартою: 18% засідань у 2020 році, 28% у 2024 році, 21% у 2025 році, 18,18% у першому півріччі 2026 року. Попри сформовані Європейським судом з прав людини стандарти щодо необхідності індивідуальної оцінки підстав для подальшого позбавлення свободи, ефективність судового контролю в цій сфері залишається проблемною ділянкою.
Стійкою категорією є й використання у процесі доказів, чия достовірність, походження чи порядок отримання аргументовано ставляться під сумнів однією зі сторін: 10% усіх зафіксованих порушень у 2019 році, 21% засідань у 2020 році, 24% засідань у 2025 році (друга за поширеністю категорія цього року).
Практично незмінним залишається й рівень порушень, пов’язаних із катуванням та нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням: 15% усіх виявлених порушень у 2019 році, 11% засідань у 2020 і 2024 роках, 13% у 2025 році, 10,1% у першому півріччі 2026 року.
Порушення, які поступово втрачають вагу
Окремі категорії, характерні для перших років моніторингу, фіксуються дедалі рідше серед найпоширеніших проблем: відкритий тиск на адвокатів чи суд, ігнорування судових рішень, перешкоджання участі обвинувачених і свідків у засіданнях, проблеми з використанням відеоконференцій та з доставленням підозрюваних (обвинувачених) до суду. Це не означає, що такі порушення повністю зникли з судової практики, — у структурі результатів моніторингу вони вже не мають тієї ваги, яку мали на початкових етапах спостереження.
Зниження частоти окремих порушень не означає загального покращення
Паралельно зі зменшенням частоти порушень, які проявляються через конкретну процесуальну дію чи бездіяльність, дедалі більшого значення набувають проблеми, що стосуються самої якості судового розгляду й механізму ухвалення процесуальних рішень: процесуальний дисбаланс між обвинуваченням і захистом, формальний підхід до перевірки підстав для подальшого тримання під вартою, недостатня реакція на аргументовані сумніви щодо доказів, обставини, здатні поставити під сумнів безсторонність суду.
Змінюється не лише поширеність окремих категорій порушень, а й рівень, на якому вони проявляються: якщо значна частина проблем перших років моніторингу була пов’язана з конкретними процесуальними діями чи зовнішнім втручанням у здійснення правосуддя, то останніми роками серед провідних порушень дедалі помітніше представлені питання фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду. Порушення принципу рівності сторін фіксувалося у 28% засідань у 2024 році, стало найпоширенішим порушенням 2025 року (31%) і залишилося однією з провідних проблем у першому півріччі 2026 року (16,16%). Практично одночасно серед найпоширеніших порушень закріпилося порушення принципу безсторонності суду, яке стабільно фіксується приблизно в 11–13% засідань.
Чому системні проблеми складніше виявити й усунути
Відкритий тиск на адвоката, недопуск учасника до засідання чи невиконання судового рішення пов’язані з конкретною процесуальною подією, яку можна безпосередньо зафіксувати й оцінити. Проблеми з рівністю сторін, безсторонністю суду чи ефективністю судового контролю проявляються інакше — не завжди на підставі однієї процесуальної дії чи одного рішення, а частіше через сукупність обставин: як суд розглядає клопотання сторін, чи отримують обвинувачення і захист співмірні можливості для представлення позиції, наскільки повно оцінюються аргументи й заперечення захисту та чи отримують вони належну відповідь у судових рішеннях, чи здійснюється реальна, а не формальна перевірка підстав для подальшого обмеження права на свободу. Виявлення таких проблем вимагає оцінки не лише окремих процесуальних рішень, а справедливості провадження в цілому.
Значення дев’ятирічної динаміки
Дев’ятирічний масив спостережень IAC ISHR дозволяє зробити обережний, але показовий висновок: характер найпоширеніших порушень у кримінальних провадженнях змінився. Якщо в перші роки моніторингу значну частину зафіксованих порушень становили конкретні процесуальні дії або зовнішнє втручання у здійснення правосуддя, то дедалі більшого значення набувають проблеми, пов’язані з фундаментальними гарантіями справедливого судового розгляду, — реальною рівністю сторін, безсторонністю суду, належною оцінкою аргументів і доказів та ефективним судовим контролем за обмеженням права на свободу. Ця динаміка є аналітичним спостереженням на основі даних одного моніторингового проєкту і не замінює комплексної оцінки стану кримінального судочинства, яка потребувала б зіставлення з іншими джерелами — зокрема статистикою Європейського суду з прав людини щодо справ проти України за відповідними статтями Конвенції.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Здійснення апеляційного розгляду кримінального провадження без участі адвоката, який подав клопотання про відкладення судового засідання у зв’язку з необхідністю з’явитися до ТЦК, є істотним порушенням вимог КПК — приклад порушення права на захист через розгляд справи без адвоката, безпосередньо в межах категорії, яка за даними моніторингу є найпоширенішою.
- Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження за ст. 221 КПК та оскарження відмови у наданні матеріалів: адвокат Ірина Гловюк — стандарти доступу сторони захисту до матеріалів обвинувачення, обмежене дотримання яких моніторинг фіксує з перших років спостережень.
- На переконання прокурора, суд порушив принципи диспозитивності та змагальності сторін: адвокати у ВС довели що це не так — практика Верховного Суду щодо змісту принципів рівності та змагальності сторін, порушення яких, за даними моніторингу, набуло найбільшої ваги у 2025 році.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.