10 квітня 2019 року КЦС ВС залишив без змін судові рішення, якими частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що поширена відповідачами про нього інформація є негативною, недостовірною та порушує його особисті немайнові права, ганьбить його честь, гідність і завдає шкоди діловій репутації як посадовій особі органу місцевого самоврядування – міському голові м. Олександрії.
Суди виходили з того, що лист директора ВАТ «Завод «Агромаш» та книга з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»(редактором якої є ОСОБА_2), які були направлені посадовим особам, що не належать до правоохоронних органів, містить конкретну інформацію про вчинення позивачем злочину й порушення ним законодавства, які не доведені, а не відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами цих органів. При цьому зміст листа та книги свідчить про те, що негативна інформація стосовно позивача була доведена до відома органу державної влади та посадових осіб із метою формування негативної думки останніх щодо діяльності позивача, а не з метою ініціювання проведення передбачених законодавством перевірок. Інформацію, поширену в книзі з назвою«ІНФОРМАЦІЯ_1» та в листі, а саме: «Організове злочинне угрупування, що захопило завод 21 грудня 2011 року (яке очолює мер м.Олександрії ОСОБА_1), розікрало його», суд визнав недостовірною. Крім цього, суд, урахувавши наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями та вини останнього уїї заподіянні, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 01 грн 00 коп.
КЦС ВС у постанові зазначив таке. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати й передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади й незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»(Lingens v. Austria), § 46).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням,чи оціночним судженням.
Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, урахувавши зміст поширеної відповідачами інформації щодо позивача в її системному зв’язку з фактичними обставинами справи, правильно виходили з того, що позивач довів факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію,і викладене не є оціночним судженням.
З текстом постанови Верховного Суду 10 квітня 2019 року у справі No 398/4136/15-ц (провадження No 61-38478св18) можна ознайомитися за посиланням– http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82034520.