Посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст. 348 КК) вважається закінченим із моменту вчинення замаху на життя потерпілого незалежно від настання будь-яких наслідків. Розмежовуючи посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст. 348 КК) та погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків (ст. 345 КК), варто враховувати, що для погрози не характерне вчинення дій, які безпосередньо спрямовані на вчинення умисного вбивства потерпілого.
Обставини справи: орган досудового розслідування інкримінував ОСОБА_1 вчинення злочину, передбаченого ст. 348 КК (замах на вбивство працівників
правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цими працівниками службових
обов’язків), за таких обставин.
Керуючи автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_1 порушив ПДР та не виконав законні вимоги про зупинку транспортного засобу інспектора ОСОБА_2 та почав втікати на цьому транспортному засобі. В подальшому ОСОБА_1 зупинив свій автомобіль, вийшов з нього, взяв із собою мисливську
рушницю та почав втікати від працівників поліції у бік поля. Під час переслідування ОСОБА_1 із мисливської гладкоствольної рушниці, зарядженої
патронами 12 калібру, здійснив два постріли в напрямку інспекторів ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
У вироку місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перекваліфікував дії ОСОБА_1 зі ст. 348 КК на ч. 1 ст. 345 КК (погроза вбивством
щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим
працівником службових обов’язків).
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС встановлено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Для правильної правової кваліфікації у випадку, коли об’єктом посягання є життя чи здоров’я працівника правоохоронного органу, необхідно брати до уваги всі обставини вчинюваного діяння, як-от, місце, час, знаряддя і засоби, обстановка тощо. При цьому потрібно враховувати, що склад кримінального
правопорушення, передбачений ст. 348 КК, вважається закінченим з моменту
замаху на життя працівника правоохоронного органу незалежно від настання
будь-яких наслідків.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не здійснив ґрунтовного правового аналізу доводів апеляційної скарги сторони
обвинувачення. Залишаючи вирок місцевого суду без змін в частині засудження
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 345 КК, суд апеляційної інстанції вказав, що для вчинення
замаху на вбивство трьох осіб двох пострілів недостатньо, що свідчить про те, що у засудженого не було умислу на вбивство працівників правоохоронного
органу.
Суд касаційної інстанції не погоджується із такою позицією суду апеляційної інстанції, адже для кваліфікації дій особи за ст. 348 КК достатнім є вчинення замаху на вбивство лише одного працівника правоохоронного органу, а обставини щодо кількості пострілів, як у даному випадку, необхідно оцінювати з позиції не лише об’єктивної сторони діяння, а й враховувати в сукупності з іншими встановленими обставинами кримінального правопорушення для правильної кваліфікації вчиненого.
Для кримінально караної погрози вбивством не характерне вчинення дій, які безпосередньо спрямовані на вчинення вбивства, адже у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 здійснив постріли з рушниці (вогнепальної зброї), тобто розпочав реалізацію наміру на вбивство працівників поліції.
Також в ухвалі апеляційного суду йдеться про те, що відсутність у працівників поліції будь-яких тілесних ушкоджень чи поранень не свідчить про намір ОСОБА_1 позбавити життя потерпілих.
Однак таке твердження суду апеляційної інстанції не відповідає змісту ст. 348 КК (у разі вчинення цього злочину у формі замаху на вбивство), конструкція якої спрямована на кримінально-правову охорону життя працівників правоохоронного органу незалежно від наявності у них тілесних ушкоджень за результатами заподіяного щодо них діяння.
Колегія суддів касаційного суду наголошує, що для кримінально правової оцінки дій винного як посягання на життя працівника правоохоронного органу достатньо вчинення такого посягання хоча б щодо одного потерпілого. Окрім
цього слід чітко розмежовувати відмінність між погрозою вбивством та замахом на вбивство. Адже для погрози вбивством характерні дії, що полягають у висловленні наміру реалізувати таку погрозу, без вчинення безпосередніх дій, які становлять собою посягання на життя, тобто вже безпосередньо спрямовані на реалізацію такої погрози. Вчинення будь яких дій, що спрямовані на реалізацію наміру позбавлення життя іншої особи слід оцінювати не як погрозу вбивством, а як замах на вбивство. Залежно від успішності таких дій особи вони можуть становити закінчений або ж незакінчений замах на позбавлення життя (у разі, якщо умисел не було реалізовано). Проте якщо умисел на позбавлення життя був реалізований і настала смерть потерпілого, такі дії становитимуть закінчений злочин.
Детальніше з текстом постанови ВС від 11.08.2022 у справі No 446/838/21 (провадження No 51-1308км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105774898.