05 вересня 2022 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного
цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Гайворонська державна нотаріальна контора, Відділ у Гайворонському районі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним скасування державної реєстрації права власності та державного акта про право власності на земельну ділянку.
Суд установив, що після смерті матері позивача ОСОБА_3, яка настала в 2012 році, відкрилася спадщина на належну їй земельну частку (пай). На час смерті
ОСОБА_3 проживала разом із синами ОСОБА_1, ОСОБА_4 та співмешканцем ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_1 і ОСОБА_4. Подавши у 2020 році заяву про прийняття спадщини після смерті батька, позивач дізнався, що у 2012 році батько отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті матері за законом на підставі довідок сільської ради про спільне проживання зі спадкодавицею, після чого заповів майно відповідачу.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено через пропуск без поважних причин позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, позовні вимоги
задовольнив, зазначивши, що позов є негаторним і на нього не поширюється
позовна давність.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Негаторний позов – це позов влас ника, який фактично володіє майном, про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні цим майном. Зазначений
спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов’язані з позбавленням його володіння майном.
Натомість факт видачі свідоцтва про право на спадщину та реєстрація права
власності на спадкове майно за одним із спадкоємців створює ситуацію, за якої
другий зі спадкоємців позбавляється права на спадщину загалом та не може
оформити своє право зокрема.
У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. У ЦК України закріплено тільки можливість пред’явити вимогу про визнання недійсним такого свідоцтва (стаття 1301). Оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи
шляхом пред’явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).
Положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що зазначені у статті 268 ЦК України як виняток.
У частині першій цієї статті законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. Також законом можуть бути встановлені інші
вимоги, на які не поширюється позовна давність. Серед переліку вимог, на які
відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування
на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи, і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов’язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а в разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються її права, їй стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов’язувати саме з таким моментом.
Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що в такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину іншому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем) перешкоджає завершенню оформлення його спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже, обґрунтовує виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.
Суд першої інстанції надав оцінку доводам позивача про поважність причин
пропуску строку звернення до суду з позовом, урахувавши доводи відповідача
про пропуск позовної давності, не встановив поважності причин такого тривалого пропуску. Позивач мав би довідатися про порушення свого права оспореним свідоцтвом про право на спадщину протягом розумного строку після моменту його видачі.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі No 385/321/20 (провадження No 61 -9916сво21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106533153.