КГС ВС розглянув касаційну скаргу ТОВ “Транс 24” на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019 за позовом ПАТ “Інго Україна” до ТОВ “Транс 24” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – ТОВ “Еколь Логістікс” та на стороні відповідача – ПрАТ “СГ “ТАС”, про відшкодування шкоди на суму 669 784 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ПАТ “Інго Україна” звернулося до Господарського суду Дніпропетровської
області з позовом до ТОВ “Транс 24” про стягнення 669 784 грн. Позовна заява
мотивована тим, що між ТОВ “Транс 24” та ТОВ “Еколь Логістікс” укладено
договір перевезення вантажів. На підставі заявки ТОВ “Транс 24” прийняло
до перевезення вантаж (одяг та парфумерна продукція), проте під час
розвантаження автомобіля виявлено нестачу вантажу, яка сталася внаслідок
крадіжки. У зв’язку з цим ТОВ “Зара Україна” заподіяно шкоду в розмірі 719 784
грн. ТОВ “Еколь Логістікс” визнало майнові права ТОВ “Зара Україна”
та відшкодувало заподіяну шкоду в розмірі 719 784 грн. Водночас між позивачем
та ТОВ “Еколь Логістікс” укладено договір страхування відповідальності
транспортних операторів No 202000569.17 від 31.07.2017 (далі – договір
страхування-1), за умовами якого відповідальність ТОВ “Еколь Логістікс”
застрахована перед ТОВ “Зара Україна”. ПАТ “Інго Україна” визнало страховим
випадком часткову нестачу вантажу та виплатило на умовах договору
страхування ТОВ “Еколь Логістікс” страхове відшкодування у розмірі 669 784 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019
рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2019 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 669 784 грн сплаченої вартості втраченого товару.
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, 15.11.2019 ТОВ “Транс 24” подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову
Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019 та залишити
в силі рішення суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових
інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових
випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством,
за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні
(страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму
(страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі
та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси,
які не суперечать закону і пов’язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої
страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Предметом договору страхування-1, який укладено між ПАТ “Інго Україна” та ТОВ “Еколь Логістікс”, є майнові інтереси ТОВ “Еколь Логістікс”, пов’язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх
зобов’язань за договорами надання транспортних/транспортно-експедиторських
послуг, укладених ТОВ “Еколь Логістікс” з іншими особами (у спірних правовідносинах з ТОВ “Транс 24”).
Ураховуючи договірний характер спірних правовідносин, які виникли
між ТОВ “Еколь Логістікс” та ТОВ “Транс 24” на підставі договору перевезення,
та встановлені судами обставини неналежного виконання відповідачем своїх
зобов’язань за цим договором, беручи до уваги, що ПАТ “Інго Україна” виплатило
ТОВ “Еколь Логістікс” страхове відшкодування за договором страхування-1,
КГС ВС погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що до позивача
перейшло право вимоги до ТОВ “Транс 24”, яке ТОВ “Еколь Логіст ікс” мало
відповідно до пункту 4.3 Договору перевезення.
Оцінивши в сукупності умови договору страхування-1, додаткову угоду No 1,
акт розбіжностей, який підписаний представниками вантажоодержувача
та виконавця, накладну на внутрішнє переміщення, бухгалтерську довідку,
звіт ФОП Расіна А. А., який є експертом з оцінки якості та кількості товарів,
акт про настання страхового випадку та платіжні доручення про сплату
страхового відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нестача товару на суму 719 784 грн підтверджена достатніми доказами, а позивач виплатив страхове відшкодування ТОВ “Еколь Логістікс” у розмірі 669 784 грн (за вирахуванням франшизи 50 000 грн), що узгоджується з умовами договору страхування-1 та додаткової угоди No 1.
Згідно з приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах
доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Ураховуючи наведене, КГС ВС дійшов висновку, що доводи скаржника про порушення позивачем порядку здійснення страхової виплати за договором
страхування–1 з огляду на положення додаткової угоди No 1, якою сторони
погодили, що страхове покриття за договором додатково поширюється на окремі перевезення вантажів, не знайшли свого підтвердження та спрямовані
на перегляд висновків суду апеляційної інстанції за результатами оцінки доказів,
що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 30.01.2020 у справі No 904/1093/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/87329888.