02 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Публічного
акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі — ПАТ «СК «АХА Страхування»), правонаступником якого є Приватне акціонерне
товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі — ПрАТ «СК «АРКС»), до ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення страхового відшкодування.
уди встановили, що між ПАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування автомобіля «Хундай Елантра».
У грудні 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БМВ Х5», яким керував ОСОБА_1, та належного на праві
власності ОСОБА_2 автомобіля «Хундай Елантра», яким керував ОСОБА_3.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено застрахований ПАТ «СК «АХА Страхування» транспортний засіб «Хундай Елантра».
Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 18 січня 2015 року ринкова вартість колісного транспортного засобу складала 320 223,43 грн, вартість відновлювального ремонту складала 389 215,49 грн.
Вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
ПАТ «СК «АХА Страхування» сплатило на картковий рахунок ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмір 214 867,26 грн.
У червні 2015 року страховик направив відповідачу лист-претензію й повідомив, що до страховика перейшло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1, як до особи, відповідальної за відшкодування завданих збитків, у загальному розмірі 222 277,26 грн. Проте відповідач у добровільному порядку такі вимоги страховика не виконав, грошові кошти не повернув.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, керуючись тим, що відповідач у добровільному порядку відшкодував майнову шкоду ОСОБА_3, який перебував у шлюбних відносинах з власником пошкодженого авто ОСОБА_2. Тобто страховик мав з’ясувати саме з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 питання щодо повернення відповідних грошових коштів. Крім того, страховик звернувся з вимогою про стягнення з відповідача повної вартості транспортного засобу,
однак автомобіль у пошкодженому стані залишено у страховика. Вартість
пошкодженого автомобіля значно завищена.
Постановою апеляційного суду скасовано рішення районного суду, позов
задоволено частково. Судове рішення мотивовано тим, що станом на момент
настання страхового випадку сума несплачених страхових платежів становила
7 410,00 грн, яка при виплаті страхового відшкодування була вирахувана, тому
фактично страхувальнику сплачено страхове відшкодування у розмірі
214 867,26 грн.
Верховний Суд, переглядаючи справу, не погодився з мотивувальною частиною постанови апеляційного суду з огляду на таке.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну
відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового
відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана
сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою
виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов’язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора – від потерпілого
(страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов’язку винної особи
(боржника) перед потерпілим (кредитором) набуває права кредитора в частині
фактичних витрат. При цьому деліктне зобов’язання не припиняться, але
відбувається заміна сторони у цьому зобов’язанні (заміна кредитора) – замість
потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну
«перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно, від потерпілої особи у деліктному зобов’язанні – до страховика.
У випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов’язаним суб’єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов’язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов’язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора – до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов’язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Ураховуючи викладене, під час суброгації нового зобов’язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора – потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Натомість регрес – це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв’язку з чим виникло нове правовідношення, пов’язане саме з регресною
вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Апеляційний суд на порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Верховний Суд зазначив, що вимога ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», до відповідача, як
завдавача шкоди, не є регресною, правовідносини, що виникли між сторонами у зв’язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації, тобто переході до позивача права
вимоги потерпілої особи у деліктному зобов’язанні. Отже, апеляційний суд
помилково визначив правову природу права вимоги позивача як регресну,
оскільки стягненню з відповідача підлягає шкода у порядку суброгації у розмірі
214 867,26 грн.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд змінив постанову апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину у редакції своєї постанови.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі №175/4710/16 (провадження № 61-9681св24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/122091728.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.