Про арешт майна розповіла суддя Заводського районного суду міста Кам’янського, к.ю.н. Софія Данилів під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками арешт майна, а саме:
- 1. Поняття, підстави, порядок арешту майна за КПК.
- 2. Аналіз судової практики ВС.
- 3. Типові проблеми.
У рамках характеристики арешту майна акцентовано на наступному:
1. Поняття, підстави, порядок арешту майна за КПК
Відповідно до ст. 170 КПК України, арешт майна — це тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Арешт майна має процесуальну природу і є заходом забезпечення кримінального провадження, а не матеріально-правовою санкцією. Він виконує забезпечувальну та превентивну функції. При цьому обмеження права власності повинно відповідати принципу пропорційності. Таку правову позицію викладено у постанові ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 554/2506/22.
Конституційною основою інституту арешту майна є ст. 41 Конституції України, яка гарантує право власності та встановлює, що конфіскація майна допускається лише за рішенням суду у випадках, визначених законом.
Також застосовуються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права мирного володіння майном.
Арешт може застосовуватися з метою:
- Збереження речових доказів;
- Забезпечення спеціальної конфіскації;
- Забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- Забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільного позову);
- Стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди.
Арешту підлягає майно, яке:
- є доказом кримінального правопорушення;
- підлягає спеціальній конфіскації;
- необхідне для забезпечення цивільного позову;
- необхідне для стягнення неправомірної вигоди;
- може бути конфісковане.
До такого майна належать:
- матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення;
- об’єкти, що зберегли на собі сліди злочину;
- об’єкти, які містять відомості, що можуть використовуватись як доказ;
- предмети, які були об’єктом кримінально протиправних дій;
- гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок кримінального правопорушення.
Верховний Суд у справі № 903/421/24 зазначив, що арешт може бути накладений також на цінні папери та корпоративні права.
Окремо лектор звертає увагу на особливості арешту комп’ютерних систем та електронних носіїв інформації. Арешт на комп’ютерні системи допускається лише у випадках, коли доступ до них обмежується власником або потребує подолання систем логічного захисту. Водночас ч. 2 ст. 168 КПК забороняє тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп’ютерних систем або їх частин та мобільних терміналів зв’язку.
Для накладення арешту повинні бути наявні загальні умови, передбачені ч. 1–2 ст. 170 КПК України:
- існує підозра у вчиненні кримінального правопорушення;
- майно є речовим доказом або підлягає конфіскації чи спеціальній конфіскації;
- необхідно забезпечити задоволення цивільного позову або стягнення неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт слід оцінювати:
- співмірність обмеження права власності;
- розумність втручання;
- можливість досягнення мети без арешту майна;
- наслідки такого арешту для третіх осіб.
Порядок накладення арешту:
1. Подання клопотання.
У клопотанні повинні бути зазначені:
- підстави та мета арешту;
- перелік і види майна;
- документи, які підтверджують право власності або факти володіння і користування;
- щодо юридичної особи — розмір шкоди або неправомірної вигоди.
Також мають бути наведені:
- відомості про кримінальне провадження;
- перелік майна з його ідентифікаційними ознаками;
- докази права власності;
- обґрунтування ризику відчуження або знищення майна;
- підстави арешту;
- мета арешту.
Відсутність будь-якого із зазначених елементів може бути аргументом для скасування арешту.
2. Суб’єкти звернення.
Право ініціювати арешт мають:
- слідчий за погодженням із прокурором;
- прокурор самостійно;
- потерпілий через прокурора.
3. Судовий розгляд.
Суд проводить відкритий розгляд (крім випадків державної таємниці) та перевіряє:
- обґрунтованість доказів;
- пропорційність втручання;
- дотримання права власника на участь у розгляді.
Ухвала повинна містити:
- конкретний перелік майна;
- строк арешту (за необхідності) або вказівку про дію арешту до його скасування.
2. Аналіз судової практики Верховного Суду
1. Справа № 554/2506/22, постанова від 15.04.2024:
Верховний Суд наголосив, що арешт майна є процесуальним заходом забезпечення, а не санкцією. Обмеження права власності повинно бути пропорційним поставленій меті.
Крім того, ця справа використовується як приклад автоматичного припинення арешту після закриття кримінального провадження.
2. Справа № 754/10077/20, постанова від 12.07.2023:
Верховний Суд скасував арешт через те, що власника майна не було викликано до суду без належного обґрунтування невідкладності розгляду.
Суд підкреслив важливість забезпечення права власника на участь у розгляді питання про арешт майна.
3. Справа № 757/37922/21-к, постанова від 01.03.2024:
Верховний Суд визнав незаконним арешт «усіх коштів на рахунках» без їх належної індивідуалізації та ідентифікації. Такий підхід є незаконним втручанням у право власності.
4. Справа № 757/15827/22-к, постанова від 28.03.2024:
ВС зазначив, що використання арешту майна як способу тиску на бізнес є незаконним.
5. Справа № 903/421/24, постанова від 16.05.2025:
Суд вказав, що арешт корпоративних прав можливий лише за умови доведеного зв’язку таких прав із кримінальним правопорушенням.
Також у цій справі зазначено, що арешт може поширюватися на корпоративні права та цінні папери.
6. Справа № 991/3451/25, постанова від 28.04.2025:
Порушення строків подання клопотання про арешт майна, встановлених ч. 5 ст. 171 КПК України, є самостійною підставою для визнання арешту незаконним.
7. Справа № 991/4350/21, постанова від 02.02.2023:
ККС ВС наголосив, що слідчий суддя не може обмежуватись загальними фразами. Необхідно встановити конкретний зв’язок між майном і предметом злочину.
3. Типові проблеми
- Відсутність доказів права власності або володіння майном.
- Відсутність фактичного зв’язку між майном та кримінальним правопорушенням.
- Подання клопотання без погодження прокурора.
- Неконкретне формулювання мети арешту, наприклад «для забезпечення слідства».
- Накладення арешту на все майно, вилучене під час обшуку, навіть якщо воно виходить за межі дозволу, наданого ухвалою про обшук.
- Порушення процесуальних строків подання клопотання.
- Розгляд клопотання без участі власника майна за відсутності належно обґрунтованої невідкладності. Це є підставою для скасування арешту згідно з практикою ВС у справі № 754/10077/20.
- Арешт грошових коштів без їх належної індивідуалізації, зокрема арешт «усіх коштів на рахунках», що Верховний Суд визнав незаконним втручанням у право власності.
- Недотримання принципів розумності та співмірності обмеження права власності, а також неврахування наслідків для третіх осіб.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.