14 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної адміністрації Полтавської області (далі – Зіньківська РДА), третя особа – ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування розпорядження «Про визначення часу для спілкування та участі у вихованні малолітньої дитини».
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3. На цей час син проживає із ОСОБА_2 за місцем
проживання батьків останньої. Позивач отримав листа із розпорядженням голови Зіньківської РДА «Про визначення часу для спілкування та участі у вихованні малолітньої дитини» та другий екземпляр акта обстеження умов проживання У пункті 1 розпорядження визначено дні для спілкування із дитиною у святкові та вихідні дні та за попередньою домовленістю із матір’ю дитини та в її присутності. На думку позивача, це положення обмежує його можливість щодо повноцінної участі у вихованні та піклуванні про дитину та відповідно порушує вимоги статті 150 СК України.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у позові, зазначивши, що позивач не надав суду доказів, на які посилається, а саме, що ним належним чином виконуються обов’язки, як батька та належного ставлення до свого сина, ОСОБА_4, про допомогу з свого боку та сплати аліментів та відсутності заборгованості зі сплати аліментів. Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу неправомірності дій відповідача.
Верховний Суд змінив мотивувальну частину судових рішень з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини
вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини,
зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким пр оживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 19 СК України при розгляді судом
спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У справі, що переглядалася, заявляючи позовні вимоги про визнання протиправним і скасування розпорядження органу опіки та піклування щодо
визначення часу для спілкування та участі у вихованні малолітньої дитини, ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною, яка проживає з нею та її батьками, тому звернувся із клопотанням у службу у справах дітей Зіньківської РДА. У клопотанні позивач просив встановити графік побачень зі своїм сином, врахувавши при цьому відстань між адресами проживання, періодичність, кількість днів на побачення та можливість відвідування медичних закладів, а також надати можливість перебування сина у нього за адресою проживання.
Отже, саме ОСОБА_2 не визнає та оспорює право ОСОБА_1 на спілкування та участі у вихованні малолітньої дитини, тобто у справі спір виник між батьками щодо питання виховання дитини ОСОБА_3.
Таким чином, саме ОСОБА_2 повинна була брати участь у справі як відповідач.
Зазначене свідчить про неналежний суб’єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов’язків ОСОБА_2, а отже, такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд
може вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб’єктний склад учасників справи, залучати на стадії касаційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів, тому, встановивши, що у справі не залучено усіх суб’єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, змінює підстави для відмови у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі No 530/487/20 (провадження No 61-5555св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106390469.