Визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України. Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.
03 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 620/11392/24 за позовом особа _1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій Міністерства юстиції України про
відмову в наданні йому статусу учасника бойових дій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій Міністерства юстиції України про відмову в наданні йому статусу учасника бойових дій та зобов’язати повторно розглянути матеріали про визнання позивача учасником бойових дій. Підставою для відмови в наданні позивачу статусу учасника бойових дій стала відсутність документального підтвердження фактів особистої участі позивача у виконанні бойових завдань, оскільки з Журналу бойових дій не є належним доказом. Позивач вказував, що з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації проти України він разом з особовим складом Академії Державної пенітенціарної служби України Міністерства юстиції України брав участь у бойових діях з метою відсічі збройної агресії проти України, однак відповідач відмовив йому в наданні статусу учасника бойових дій, формально пославшись на відсутність документів, що підтверджують його безпосередню участь в бойових діях. При цьому відповідачем не здійснено жодних дій для з’ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, зокрема, не витребувано додаткові документи, не заслухано пояснення самого позивача або свідків, що могли підтвердити викладені ним обставини.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що довідка оперативного угруповання військ є достатнім доказом того, що позивач брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. Постановою
апеляційного адміністративного суду змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині. Суд апеляційної інстнції вказав, що сама по собі довідка не може слугувати підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки така довідка відсутня в переліку документів, які підтверджують наявність підстав для надання статусу учасника бойових дій. При цьому, апеляційний суд вказав на те, що відповідач надав оцінку документам, які подані для розгляду, без належного витребування (надіслання запитів) та дослідження інших документів, що надають позивачу право на отримання статусу учасника бойових дій, у зв’язку з чим Комісія дійшла необґрунтованого висновку про відмову у наданні такого статусу, що є свідченням протиправності спірного в цій справі рішення.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Враховуючи положення статті Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII) та пунктів 4, 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі – Порядок № 413), визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України. Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для
визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без
врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни. Отже, відповідач, вирішуючи питання про надання статусу учасника бойових дій позивачу зобов’язаний був врахувати відомості, наведені в довідці, навіть за відсутності
інших документів, які вимагались положеннями Порядку № 413 в редакції чинній на момент подання матеріалів про надання статусу учасника бойових дій, зокрема, журналу бойових дій чи витягів з підсумкових бойових донесень, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена довідка є достатнім доказом на підтвердження факту участі позивача в заходах, пов’язаних з відсіччю та стримуванням збройної агресії російської федерації проти України.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі №620/11392/24 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127846763
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.