У зонах охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливості проведення ремонтних та інших робіт, проведення яких забороняється без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини
28 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019у справі No420/2220/19 за позовом Громадської організації «Одеська обласна організація «Зелений лист», Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан»,ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОДА , ТОВ «Стар Строй Юг», ТОВ «Літній театр», ТОВ «Міський літній театр», про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.03.2019 No 123 «Про затвердження проекту благоустрою Літнього театру у Міському саду м. Одеси».
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції зважив на наявність у виконкому міської ради повноважень на затвердження проекту благоустрою Літнього театру у Міському саду м. Одеси, який фактично був наміром благоустрою території у вигляді ескізів та ілюстрацій та не включав в себе проведення будь-яких будівельних робіт.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що затверджений виконкомом Одеської міської ради проект благоустрою передбачає необхідність проведення відновлювального або капітального ремонту напівзруйнованих будівель та споруд Літнього театру для їхнього узгодження зі станом, зображеним на візуалізаціях та, принаймні, проведення поточного ремонту існуючих будівель та споруд на території Літнього театру, що не може вважатись благоустроєм.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради: скасував постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 та залишив у силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі No 420/2220/19.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно із статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин Закон No 1805-III) консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Частиною 4 статті 32 Закону No1805-III передбачено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Отже, у зонах охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий порядок проведення ремонтних та інших робіт проведення яких забороняється без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.
Отже, у контексті спору визначальним є необхідність отримання дозволу та погодження саме науково-проектної документації та робіт у межах зон охорони пам’яток.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 No 495 затверджено Положення про Міністерство культури України (далі – Положення No 495)Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення охоронних заходів щодо збереження пам’яток національного значення та їх територій; видання приписів щодо охорони пам’яток національного значення,об’єктів всесвітньої спадщини; припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій у випадках, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини».
17.07.2014 Міністерством культури України прийнятий наказ No 562 Про затвердження інформаційних та тех но логічних карток з видачі Міністерством культури адміністративних послуг у сферах охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей (далі – Наказ No 562).
За приписами Наказу No 562 проектна документація додається до заяви про погодження до уповноважених органів охорони об’єктів культурної спадщини.
Водночас згідно з пунктом 11 частини 1 статті1 Закону No 3038-VI проектна документація – затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об’єктів будівництва.
Отже, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що затверджений проект є фактично презентацією наміру по благоустрою території Літнього театру у Міському саду м. Одеси у вигляді ескізів та ілюстрації. Відповідач, маючи зазначену легітимну мету, наслідком досягнення якої є розгляд ескізних рішень благоустрою території Літнього театру у Міському саду м. Одеси, повинен сприяти розробці науково-проектної документації та отриманню дозволу на виконання робіт з благоустрою з наступним погодженням у порядку передбаченому статтею 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» з урахуванням вимог ДБН А.2.2.-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам’яток архітектури та містобудування.
За такого правового регулювання та встановлених обставин Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме Одеська міська рада повинна після прийняття оскарженого рішення Виконавчого комітету затверджувати або місцеву програму, або погодити заходи з благоустрою Літнього театру у Міському саду м. Одеси з урахуванням Правил благоустрою території міста Одеси, приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини» та вимог ДБН А.2.2.-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам’яток архітектури та містобудування». Проте питання затвердження програми або погодження заходів з благоустрою Літнього театру у Міському саду м. Одеси відповідною радою не є предметом спору у цій справі.
З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку тій обставині, що у додатках до оскаржуваного рішення відповідача не зазначено, який саме проект безпосередньо був предметом розгляду на засіданні виконавчого комітету. Водночас оцінка суду першої інстанції побудована на обставинах, встановлених у цій справі з урахуванням обставин, встановлених у справі щодо скасування дозволу на виконання будівельних робіт , виданого СП «Солінг» на будівництво адміністративної будівлі, з допоміжними торговельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку в м. Одесі на вул. Преображенській, 24.
З урахуванням вимог частини другої статті 9, статей 242, 244 КАС України,статусу території Літнього театру у Міському саду м. Одеси як пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення суд першої інстанції, встановивши фактичне проведення на території Літнього театру у Міському саду м. Одеси деяких робіт, цілком слушно наголосив на необхідності здійснення контролю за розробкою науково-проектної документації та за роботами по благоустрою зазначеної території з урахуванням приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі No420/2220/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94511402.