Факт неотримання особою, яка є ветераном органів внутрішніх справ, пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не виключає можливості санаторно-курортного лікування такої особи в санаторіях Міністерства внутрішніх справ України, оскільки Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» пов’язує реалізацію пільг щодо такого санаторно-курортного забезпечення виключно з наявністю в особи статусу ветерана й не містить жодних додаткових вимог для такого забезпечення.
14 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Державної установи
«Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі No 819/1275/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» про визнання протиправною відмови сектору Медичного забезпечення УМВС України в Тернопільській області та Управління медичного забезпечення та реабілітації Міністерства внутрішніх справ у виділенні йому путівки на санаторно-курортне лікування до відомчих оздоровниць.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач є ветераном Міністерства внутрішніх справ України, ветераном праці,
інвалідом війни другої групи та постраждалим ліквідатором аварії на ЧАЕС першої категорії, що стверджується відповідними посвідченнями.
Згідно довідки Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 31.08.2017 позивач перебуває на обліку в Тернопільському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області як одержувач пенсії по інвалідності 2 групи із числа військовослужбовців згідно Закону України 28.02.1991 No 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон No 796-XII) у розмірі фактичних збитків внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
24.05.2017 позивач звернувся до Державної установи “Територіальне медичне
об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області” із заявою про надання санаторно-курортної путівки до санаторно-курортних закладів для оздоровлення та реабілітації, як інваліду війни та ветерану МВС України.
Листом від 20.06.2017 позивачу було відмовлено у наданні санаторно-курортної
путівки до санаторно-курортних закладів для оздоровлення та реабілітації, як інваліду війни та ветерану МВС України, з тих підстав, що позивач не отримує
пенсію згідно Закону України 09.04.1992 No 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб », тому у відповідача відсутні правові підстави для надання позивачу санітарно-курортної путівки.
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду у задоволені
позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав повноважень забезпечити позивача санаторно-курортною путівкою, оскільки останній отримує пенсію відповідно до Закону No 796-XII, який не входить до переліку Законів, які перераховані у Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 No 446 (далі – Порядок No 446).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову
Тернопільського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову,
якою позов задоволено.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач, як ветеран органів внутрішніх справ, в силу норм пункту 5 частини першої статті 6
Закону України від 24.03.1998 No 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі – Закон No 203/98-ВР) має переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства внутрішніх справ України.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону No 203/98-ВР, серед іншого, передбачено, що ветеранам органів внутрішніх справ надається переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства внутрішніх справ України.
В силу вказаної вище законодавчої норми позивач, як ветеран органів внутрішніх справ, має право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства внутрішніх справ України.
Верховний Суд визнав безпідставними доводи відповідача в обґрунтування
касаційної скарги про те, що позивач не отримує пенсію за Законом No 2262, що виключає можливість його санаторно-курортного лікування у санаторіях
Міністерства внутрішніх справ України, є безпідставним, оскільки Закон No 203/98-ВР пов’язує реалізацію пільг щодо такого санаторно-курортного забезпечення виключно з наявністю в особи статусу ветерана і будь-яких додаткових вимог для такого забезпечення не містить.
Колегія суддів Верховного Суду вказала, що в цій частині Порядок No 446 певною
мірою звужує соціальні гарантії надані Законом No 203/98-ВР, відтак застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.
За таких обставин, Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо протиправності відповідача у незабезпеченні позивача санаторно-курортним лікуванням.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі No 819/1275/17 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106264088.